Зараз дуже люблять слово "популізм". Але наші вибори показують, що приходить щось інше. Популізм 2.0

Зеленський – це вже не популізм. Це політичний маркетинг.

Популізм – це коли політик намагається говорити "народові" (populus) те, що "народ" хоче.

Читайте також: Atlantic Council: Чому президентство Зеленського було б катастрофою для України

Але на цих виборах класичних "популістів" ніхто не слухає. "Нормальні зарплати", "мир", "кожному квартира, як у Сінгапурі", "високі пенсії" – це не діє.

Зеленський каже: "Ні обіцянок, ні пробачень" – і це діє.

Популізм 2.0 уже не обіцяє. Він розриває останній зв'язок між політикою та populus'ом: звязок обіцянок. Він не каже: "Голосуйте за мене, бо я вам щось дам". Він каже: "Голосуйте за мене, бо я класний".

І тут, як не дивно, Україна попереду решти планети. Бо решта планети теж іде до популізму 2.0.

Читайте також: "Територія П": як шоумени бавляться в політику й аполітичність

Ключове питання сучасної демократії, яке турбує громадян, – це не питання дії, а це питання ідентичності. Громадяни не чекають від політика, щоб той щось зробив (policy); вони чекають, щоб він був схожим на них. Щоб був "як ми". Щоб був "утіленням" нас.

Зеленський найкраще в Україні заповнює цю тугу за "простим хлопцем". І решта світу теж за цим трендом піде.

Інше питання – хто цю тугу найкраще використає. Бо, як правило, тугу за "простими хлопцями/дівчатами" використовують погані хлопці/дівчата.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram