Чому одні школярі виглядають зацікавленими та вмотивованими бійцями, яким до всього є справа?

Інші ж схожі на сонних мух без жодної мотивації до будь-якої діяльності, і життя взагалі...

Це запитання в черговий раз зачепило мене після цікавезної статті (ось передрук українського видання) про те, як здібну дитину зі звичайної школи прийняли в дорогу приватну гімназію, і наскільки разюча була відмінність між дітьми.

Чи справді відрізняються діти, які вчаться в дорогих приватних школах від дітей, що вчаться в звичайних державних?

А якщо брати глибше, чи відрізняються діти із заможних сімей від дітей із бідних сімей?

Всім нам в глибині душі хочеться, щоб діти були ближче до перших-живих, ніж до других-сонних, тож є резон розібратись, а як же на це вплинути, і чи це можливо взагалі?

Зрозуміло, що однієї причини бути не може.

Читайте також: Шесть ошибок в день. Можно ли родителям просить прощения у детей?

В тому, що дитина є піонером чи лінивцем, є вплив багатьох факторів, які впливають в різних пропорціях, і взаємозалежні, тому ніколи не можна знати відповідь достеменно.

А що ж за фактори?

1. Генетика

В народному фольклорі є вислів, що на дітях геніїв природа відпочиває.

Наука ж каже, що статистично, дитина у двох високих людей буде нижчою за них, хоча все ще високою.

А дитина у двох невисоких людей буде вищою за обох з них, хоча й все ще середнього зросту. Це як прояв принципу гомеостазу, прагнення до рівноваги.

В інакшому випадку, діти високих батьків поступово б виросли трьохметровими гігантами, а діти батьків невисокого зросту поступово б перетворилися в милих гномиків.

Тобто, якщо батькам пощастило бути активними та енергійними та вони змогли досягнути хороших результатів в житті, то нехай розуміють, що у нижчій активності дитини та її досягненнях – напряму є їх генетична вина.

І навпаки, якщо взяти так звану "неблагополучну" сім'ю, де батьки не були передовими активістами, генетичний рівень активності їхніх дітей буде вище за середній, і потенційних рівень їхніх здобутків буде вищий за батьківський.

2. Мотивація та наявні ресурси

Чим менше в нас всього є, тим більше мотивація, щоб всього у нас було більше.

Тому, чим скромніше живе сім’я, тим більше мотивація буде у дитини, тут все просто.

Дослідження роздрібної торгівлі показують, що в супермаркеті значно простіше вибрати з двох йогуртів, ніж з десятка. І чим більше видів йогурту з’являється на полиці, тим рідше його купують взагалі.

На те, щоб зробити вибір, теж потрібна енергія, і якщо вибір складний, то енергії після вибору може вже й не залишитися.

Якщо в місті є лише секція плавання, то значно вище шанси, що дитина буде активно ним займатися тривалий час. Якщо ж можна буде вибирати між плаванням і танцями, то рівень зацікавленості в будь-якій з цих діяльностей, на жаль, буде менший.

Причому, зрозуміло, що вибір потрібен, тому що різним дітям цікаві різні види діяльності, але можливість змінювати свій вибір цю енергію забирає.

Тому, єдиною рекомендацією батькам, якщо вони хочуть зберегти активність дитини, буде обмежувати можливості змінювати ресурси, після того, як рішення прийнято.

Є батьки, кому важливо часто змінювати види діяльності, щоб дати можливість дитині знайти те, що її цікавить. Це теж є можливою стратегією, проте необхідно розуміти, що інтерес та активність в кожному новому зайнятті буде все нижчою та поступово згасати.

3. Виховання та вивчена безпорадність

В разі, якщо від дитини не залежить її власне життя, якщо батьки вирішують за неї, як їй жити, якщо її спроби йти за власними бажаннями закінчувалися невдачами, енергії та активності на подальші рухи у дитини стає все менше і менше.

І коли, на якомусь етапі, батьки вирішують, що дитина вже достатньо доросла та самостійна та дають їй максимум свободи та можливостей для самореалізації, виявляється, що потяг вже пішов і ніякого інтересу до проактивної побудови власного життя у дитини вже не залишилося.

Тому, важливо не розривати віри дитини у власний контроль за своїм життям, і своїм навчанням і реалізацією власних інтересів в тому числі.

Певно, оптимальний шлях – максимальна демократія під час прийняття рішень та максимальна тиранія під час наступної діяльності.

4. Очікування від дитини

Будь-який спортивний тренер, будь-який видатний вчитель, різноманітні дослідження та експерименти кажуть, що ключ до високих результатів – високі очікування.

Піднімаючи планку все вище і вище, дитина тягнеться до кращих результатів. Вона старається і працює.

Зрозуміло, що є й темний бік, про який не так говорять – всі ті зламані діти, які не змогли відповідати тим очікуванням, що ставились до них.

Тож батьки мають бути мудрими у формуванні власних очікувань та виборі людей, які працюють з їх дитиною.

5. Оточення та референтна група

Відомий освітній експерт Кен Робінсон в книзі "Як знайти своє призначення" пише про те, що необхідно знайти свою "стаю" – людей, що схожі на тебе.

З точки зору активності та енергії, дитина буде схоже на своє оточення – якщо всі навколо кволі – у дитини, як соціального створіння, буде відсутня мотивація відрізнятися.

Читайте також: Как победить детские капризы – рекомендации психолога

Якщо ж у мікрогрупі дитячого оточення є цінності досягнення, пізнавальної активності та ентузіазму, то й дитина буде теж тягнутися, щоб не відставати від інших.

Зрозуміло, що до підліткового віку, найважливішою референтною групою є сім’я. Батьки, що люблять життя у всіх своїх проявах, чинять правильний вплив на дитину.

Банально, але ті, що знесилені після робочого дня чи тижня, лежать навпроти "ящика", мають зворотній вплив.

Тож, батькам варто бути максимально чесними з собою, усвідомлювати свої власні цінності та робити ті кроки, які справді реалізують їх. І – всім активних дітей з палаючими очима!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram