Brexit – це один із прикладів, як можна зробити гігантську помилку і потім опинитися в абсолютному тупику, виходу з якого практично немає. Це той крок, який у шахах називають "цугцванг", коли будь-який хід, який би ви не зробили, тільки погіршить ваше становище.

Проте завдяки Brexit відбудеться певне загальне зміцнення Європейського Союзу в нових рамках, уже без Великобританії. Цей приклад буде стримувати інші країни від подібної помилки. Погратися в євроскептичну риторику чимало політичних сил у Європі готові, але тепер навіть партії, які вважаються "друзями Путіна" та є певною мірою спадкоємцями нацистських партій часів Другої світової війни (та ж Партія свободи в Австрії), які допускають багато провокативних заяв, коли мова заходить про єдність Євросоюзу, цілісність, впливовість та дієвість інституцій ЄС, моментально знижують рівень емоцій. Великобританія багатьох навчила: можна гратися, але можна і догратися. Розбурхати певні настрої та очікування в суспільстві легко, але потім "заднього ходу" вже не буде.

В чому сьогодні проблема Великобританії? Україні, зокрема, українським політикам, важко зрозуміти британців: здавалося б, зробили помилку – давайте включимо "задній хід" і все переграємо, зокрема, проведемо повторний референдум. На даний момент абсолютно зрозуміло, і в Британії всі це бачать, що повторний референдум дасть сигнал про повернення країни в Євросоюз, тобто вже не буде такої підтримки Brexit, як була. Підтримка буде, але точно нижчою за 50%.

Читайте також: Трагикомедия с затянувшимся выходом Великобритании из Евросоюза неуклонно катится к финалу

Здавалося б, що може бути легше – просто включити "задній хід". Але є певні принципи демократії. Зокрема, демократія передбачає і відповідальність за ухвалені рішення, і не перегляд цих рішень. Якщо ви ухвалили серйозне доктринальне рішення, якщо це рішення підтверджене народом, якісь віяння, якісь хитання, нові інформаційні вкиди тощо не можуть зіграти ролі "ручки задньої передачі".

Є позиція британського прем’єр-міністра Терези Мей, є позиція правлячої партії (хоча вона б дуже хотіла зіскочити з цієї платформи і повернутися назад до ЄС), з цим погоджується більшість опозиційних партій, окрім хіба що найзатятіших противників Brexit. Останні свою позицію висловлювали і раніше, але не є достатньо потужними (це представництва шотландських та північноірландських політичних середовищ. Тому, якщо ви зробили крок, ви маєте його продовжувати. Не може держава змінювати доктринальні рішення, як флюгер від подиху вітру. Парламент, уряд чи прем’єр можуть переглянути своє рішення. Рішення народу переглядатися у короткій перспективі не можуть. Навіть самим народом.

Але якщо ви переглядаєте рішення, то процедура буде наступною: ви виходити зі складу ЄС, проходите певний шлях самостійно, а потім, побачивши всі проблеми, ви можете заново вступити до ЄС. А зробити розворот після рішення, прийнятого демократичним шляхом, тільки через те, що кон’юнктура хитнулася в інший бік, не можна.

Це – один із дрібних, але знакових постулатів, які Україні просто не відомі, тому що в нас не було подібних ситуацій. Якщо рішення ухвалено загальнонаціональним голосуванням (чи то на референдумі, чи то на виборах), переглядати це рішення просто так, без особливо жорстких підстав, ви не можете. Ви не можете покладати на населення, народ, який проголосував за певне рішення, відповідальність флюгера, який змінює рішення як завгодно.

Відсутність флюгерства, яке призводить до хаосу демократичних інституцій, є одним із стовпів демократії. Отже, у Британії немає шляху назад. І через це вона зараз входить у певний клінч. Він пов’язаний не тільки з самою позицією Британії, а й умовами Brexit, схваленими Євросоюзом, які є болісними для британської економіки і держави. До того ж, виникають нюанси, які нам видаються абсолютно смішними, дрібними, а для Британії вони є одними з головних застережень при плані виходу, ухваленому з ЄС.

Це, зокрема, питання Північної Ірландії, її кордонів з ірландською державою. Ірландія залишається членом ЄС. Але одним із факторів припинення кровопролиття, напруження, відсторонення католицької і протестантської громад в Ольстері полягав у тому, що, по суті, в рамках ЄС була ліквідована, знівельована до символічної границя між Північною Ірландією, яка належить до Великобританії, та Ірландською республікою.

Ліквідація цього кордону включила Ірландську державу в систему примирення, заспокоєння і переконання, а це призвело до того, що ми вже забули про такі речі, як Ірландська республіканська армія та Шинн Фейн, які на сьогоднішній день маргіналізуються та не грають особливої ролі. Втратити цей фактор замирення у Північній Ірландії, знову отримувати звідти повідомлення про вибухи, демонстрації, протистояння, криваві акти насильства для Британії, яка дуже важко переживала цей конфлікт, буде страшною катастрофою.

А Brexit полягає в тому, що, якщо Британія виходить з ЄС, вона має визначитися зі статусом Північної Ірландії. Власне кажучи, умови Brexit, які Тереза Мей погодила з Євросоюзом, передбачали, що кордон між Північною Ірландією та Ірландською державою не виникає, але натомість виникає внутрішній кордон у самій Великобританії між основним островом і Ірландським островом, між основною землею Великобританії і Північною Ірландією.

Тобто, по суті, залишаючись частиною Великобританії, Північна Ірландія де-факто лишається ніби членом ЄС. Такі дивні умови можна було знайти як єдиний спосіб замирення. Оскільки є потоки вантажів, митні процедури тощо, то десь має бути кордон між ЄС та не-ЄС. Ці умови Brexit передбачали, що така границя пройде не по кордону Ірландії та Північної Ірландії, а морем між основною частиною Великобританії і північноірландським анклавом на Ірландському острові. Для лондонських еліт це є викликом та, по суті, ударом по територіальній цілісності.

Тому вони не змогли цього сприйняти. І хоча, по суті, ніяк не зміняться митні потоки і тому подібне, такі моменти для країн, які пройшли довгий шлях становлення, які вже мають тисячолітню історію демократичних інститутів, подібні речі є жахом і шоком. Тому цей момент врегулювати дуже важко.

Зараз Британія опиняється фактично у патовій ситуації, тому що прийняти рішення, які узгоджує ЄС, британський парламент не готовий. Вони вважають, що це є порушенням базових принципів існування Великобританії. Піти на поступки Великобританії в цілому ряді питань, зробити те, чого хотів би Лондон, не готовий уже Євросоюз. Для нього це теж принциповий момент. ЄС довго терпів особливий статус Великобританії в Євросоюзі: вона була поза Шенгеном, поза зоною єдиної валюти євро, вона завжди мала окрему позицію і її реалізовувала у загальноєвропейській фінансовій та бюджетній політиці. Тобто Британія завжди була найменш інтегрована в ЄС.

Тепер, після Brexit, ця проблема зникає. До того ж, узгоджено питання проживання, тобто збереження тих громадян ЄС, які вже живуть на території Британії, що особливо важливо для Польщі і деяких інших центральноєвропейських країн – цих людей не будуть виселяти, не буде нового "великого переселення народів". Тому для ЄС вималювалася картина: він би хотів, щоб Британія була в його складі, бо з нею він сильніший, проте ЄС вже змирився і скидає Британію як певний баласт, але дуже хоче, щоб це "скидання" відбулося швидше і за певним узгодженим планом. План цей узгоджений, а британці почали "дитячу пісочницю" у парламенті.

Зараз визначений останній термін Brexit, і я думаю, що переглядати його не будуть. Від першої дати Brexit погодилися відмовитися – це був кінець березня. Тепер визначений термін – до червня, але якщо в найближчі два тижні британській парламент узгодить позицію, яку вже сприйняли в ЄС, або з дрібними правками, які готовий проковтнути ЄС. Брюссель уже не погодиться щось кардинально змінити в цьому плані.

Великобританія опиняється в ситуації, коли ймовірність виходу з ЄС без угоди, яка нанесе серйозний удар по економіці ЄС, але також стане дуже згубною і болісною для економіки Британії, стає реалістичним. І ключові політики у Великобританії, розуміючи наявність стану клінчу, коли одні і другі не хочуть поступитися, може привести до такого результату. У Британії вже заговорили про Угоду про асоціацію, яку підписала Україна з ЄС. І Великобританія вже розглядає український досвід, переговорний процес і текст угоди, як ідеальний для себе.

Хоча певні речі, звісно ж, будуть відрізнятися. Але та частина, яка стосується взаємозв’язків між країною, що не є членом Євросоюзу, та самим ЄС, зокрема, економічний та торговельний розділи, є прийнятними для Великобританії на сьогоднішній день. Тож Британія загнала себе в стан клінчу, з якого вихід знайти важко. Найімовірніше ми побачимо один із двох сценаріїв.

Читайте також: Bloomberg: В то время как обсуждается отсрочка Брексита, 2 млн британцев подписалось за его отмену

Перший сценарій передбачає, що політичні сили погодяться на ритуальне жертвоприношення, тобто здадуть Терезу Мей, по суті, політично її "спалять", та погодяться проголосувати вже без неї за варіант, який узгоджений із ЄС. Мей при цьому має взяти на себе всю політичну відповідальність за небажаний варіант виходу з ЄС.

Але після того еліти готові будуть проголосувати та формувати уряд і парламентську більшість, які повинні будуть реалізовувати цей період після Brexit, тобто це робитиме вже нова урядова команда. Але на це не дуже погоджується Тереза Мей. Плюс – вона має колосальну групу підтримки у своїй партії, яка теж не готова до такого варіанту. Тож цей варіант може не відбутися.

Другий варіант виглядає більш імовірним. Він передбачає, що відбудеться жорсткий вихід Британії з ЄС, тобто без угоди. Він ударить по всіх. Після цього інституції і Великобританії, і ЄС засядуть за формування нової угоди, постбрекзітної, і, переживши певний шок, встановивши перехідний період в економічних та торговельних процесах, впродовж найближчих трьох місяців постфактум напрацюють угоду і будуть її виконувати. Цей шок буде стимулювати до більш продуктивного діалогу.

На мій погляд, найменша імовірність того, що буде ще одне відкладення Brexit на місяць, два чи три. Контрпродуктивність цього шляху зрозуміла вже всім.  

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram