Gravity research in conditions of low income (Гравітаційні дослідження в умовах низьких доходів) – саме так мав називатися мій науковий проект.

Думав я, тягнучи невеличкий б/ушний холодильник громадським транспортом до 2-бедрумної квартири без меблів, яку ми зняли у передмісті Нью-Йорка, у сусідньому штаті Нью-Джерсі.

У мого найменшого сина є така гра: "збирати" речі, які він бачить за вікном маршрутки чи поїзду, і потім використовувати їх для "виживання", наче у Minecraft.

Коли ми їхали до Нью-Йорка на науковий ґрант за програмою Фулбрайта, ми не здогадувалися, що опинимося всередині цієї гри. Адже я від самого початку узявся за цілком авантюрний проект: вижити у найбільшому місті США на стипендію, якої більш ніж достатньо для одного науковця, але таки дещо замало для сім’ї з п’ятьох людей. До того ж, треба було не просто вижити, а ще й втілити у життя проект у галузі медіакомунікацій.

Читайте також: Что посмотреть в Риге? 8 знаковых мест города

Власне, стипендії би впритул вистачило на таку сім’ю, якби це був не New York University, а один із провінційних навчальних закладів: у малих містечках і оренда житла, і життя дешевше, та й культурних спокус менше. Там може, навіть не діє місцевий закон про мінімальну кількість кімнат для таких сімей.

Але ж зате в NYU такі можливості для науки! А для дітей – шалена нагода вивчити англійську, і взагалі вибратися зі своєї бульбашки сприйняття, побачити, як люди живуть у мейнстрімній частині світу! Отож, що нам допомогло протриматися вже майже до кінця проекту.

Можливо, ці нотатки допоможуть іншим тимчасовим нью-йоркцям.

1. Квартира в передмісті. Від самого початку для нас були головними критеріями ціна та рейтинг місцевої школи.

На час добирання я не сильно зважав, тому що звик іще в Києві працювати у транспорті. Але виявилося, що з містечок на правому березі Гудзону, які технічно знаходяться вже в іншому штаті, доїхати до Манхеттену навіть швидше, аніж із задвірків Квінсу або Брукліну, де як правило шукають прихистку малозабезпечені емігранти.

Та й школу порядну там знайти важко: в районах, забудованих "соціальним житлом", більшість шкіл мають низькі рейтинги. А мультинаціональні конгломерати Нью-Джерсі забудовані переважно невеличкими старими будиночками – приватними або 2-3-поверховими на кілька квартир. І місцеве населення дбає про якісну освіту для дітей.

2. Звичка викидати цілком пристойні меблі. Оце якраз та гра у збирання, про яку я написав на початку.

Ледь не щодня, але частіше – у п’яницю увечері, хтось із мешканців містечка виносить меблі з будинка, де їх зранку забирає garbageman. Інколи, буває, стілець настільки новий, що господар навіть мусить чіпляти до нього табличку "garbage" – щоб його таки забрали.

І якщо спершу я наповнив квартиру надувними матрацами замість ліжок та стільцями з магазину "Все за долар", то вже за пару місяців більша частина цих меблів зіпсувалися, а їх замінили добротні, ледь подряпані комоди, ліжка, столи, стільці та навіть диван.

З диваном взагалі була весела історія: він не вміщався у вузький сходовий майданчик, не піднімався давніми дерев’яними сходами з кутом нахилу 45 градусів… Довелося занурюватися в іншу гру, цього разу – від середнього сина, який любить просторово-геометричні логічні задачки. Тут умови навіть цікавіше, аніж у хрущовках, затягування меблів у які оспіване в анекдотах.

Ми подряпали господарю будинку старі коричневі стіни, збили з тримача вогнегасник, який боляче впав мені на ногу… І я знову згадав про gravity research.

3. Українська робота. Звичайно, тяжко було працювати над місцевим проектом та одночасно керувати аналітичним відділом у Києві. Але я заздалегідь знайшов хороших заступників, на яких перекинув більшу частину оперативних завдань, а сам отримав можливість брати в тому участь лише експертно.

Читайте також: За рулем в Мексике: что посмотреть и к чему готовиться

Звичайно, українська зарплатня помітно менша за стипендію, яку надає програма Фулбрайта. Але без неї було би набагато тяжче.

4. Церкви. Як своя, українська православна, в якій члени громади стараються одне одного підтримувати. Так і, несподівано, філіппінська баптистська церква, до якої написали далекі родичі, і яка теж допомогла в перші дні деякими речами, хоча і було зрозуміло, що ми на їхні служби ходити не будемо.

5. Різні місцеві можливості. Безкоштовні квитки на концерти та вистави від Інституту міжнародної освіти, дуже дешеві шкільні каток та басейн, знижки у 80% на шкільне харчування для дітей, які нам надали, коли ми показали свій дохід, дешеві автобуси з Чайна тауну, якими можна мандрувати ледь не всім Східним узбережжям за смішними цінами…

6. Ну і просто українська кмітливість. Якщо ви п’ятнадцять років тому жили у київській зйомній "гостінці" на аспірантську стипендію, то і в Нью-Йорку швидко зорієнтуєтеся.

У двох наступних колонках я розкажу про свої враження від емігрантів, а також про досвід хоумскулінгу у США.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram