Результати виборів – це продукт страху, недовіри та гніву. Той градус недовіри..., ні, радше сліпої ненависті до влади, яка поширилася в суспільстві як вірусна інфекція, багато в чому пояснюється тривалим стресом і посттравматичним станом, зумовленим зовнішньою агресією. Коли люди потрапляють у ситуацію, що лякає і з якою вони самостійно не можуть впоратися, а війна насамперед викликає саме страх, то природа вимагає в нас транформувати ці емоції або в депресію, або в агресію.

Із РФ ми всі разом поки мало що можемо зробити. І точно нічого не можемо зробити з тим, що поряд із нами є агресивна країна, яка брязкає зброєю в нас під носом. Географію не поміняєш. Треба змиритися з думкою, що доведеться жити в стані мобілізації досить довго. І ніде правди діти, що геть невелика частина з усього населення реально взяла в руки зброю або хоч якось долучилася до предметного опору цьому агресорові.

Читайте також: Головний ворог – у Кремлі, головна проблема – внутрішня війна

Але ж страх пережили всі. І найпростіше цей страх й агресію вихлюпнути на те, що поряд, і на те, на що вплинути ніби як реально. А враховуючи, що велика частина населення продовжує перебувати в російському медійному полі, то купа людей підсвідомо звідти сприйняли думку, що предметом їхньої агресії має бути близька до них українська влада, а не недосяжний Кремль.

Це основи психологічної війни – обернути населення проти власної влади. І це спрацювало з великою частиною українського населення. Вони у гніві. Але свій гнів простіше спрямувати на те, де можна легше мати хоч якийсь видимий результат.

Читайте також: Припинити обстріли: гра, в якій Зеленський неминуче програє Путінові

Можна зараз довго згадувати, як іще весною 2014 фахівці прогнозували цю загрозу й шукали можливостей для мобілізації населення саме на відсіч ворогові. І можна довго розказувати, як у самій країні, так і ззовні багато було зроблено для штучної демобілізації українців, вмиротворення та викривлення сприйняття реальності. Але це вже не має значення. Важливий лише той стан суспільства, що виник у результаті. І важливо зрозуміти, що з цим всім робити. Відповідь точно лежить не в тому, аби заколисувати людей розповідями про легке й швидке досягнення "миру". Звичайно, якщо метою не є капітуляція.

А детальний аналіз щодо результатів першого туру – в нашій розмові з Олексієм Гаранем.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram