Завершилося правління одного з найбільш одіозних африканських диктаторів – 75-річного президента Судану Омара аль-Башира. 11 квітня він був повалений в результаті військового перевороту і поміщений під домашній арешт, менше трьох місяців не дотягнувши до 30-річного ювілею свого правління. Перевороту передували масові протести, викликані різким підвищенням цін на хліб та інші основні продукти харчування.

Це підвищення, в свою чергу, було спровоковано економічними санкціями, введенними США проти Судану в зв'язку з тим, що президент аль-Башир звинувачується в злочинах проти людства під час громадянських війн в Дарфурі і в Південному Кордофані і його вимагає до відповіді міжнародний трибунал в Гаазі. Влада перейшла до Військової ради, яка відразу ж оголосила комендантську годину і надзвичайний стан терміном на три місяці, а також початок дворічного перехідного періоду, в кінці якого обіцяє провести чесні і вільні вибори. Хто стане главою Військової Ради і, цілком ймовірно, наступним президентом Судану, поки що  цілком не ясно.

У суданській армії немає повної єдності, і, за чутками, на керівництво Військовою радою претендують відразу кілька людей. Найбільш імовірним кандидатом на роль наступного суданського лідера поки що вважається міністр оборони генерал-лейтенант Авад Мохаммед Ахмед Ібн Ауф, який зачитав по телебаченню повідомлення про зміщення аль-Башира і заявив, що армія розуміє причини, які підштовхнули народ до протестів, але разом з тим не дозволить країні скотитися до хаосу. Як вважають експерти, конкуренцію йому може скласти начальник Генштабу армії Судану генерал-лейтенант Камаль Абдель-Маруф.

Читайте також: Военный переворот в Судане: почему Россия претендует еще на одну страну

Позиції Ібн Ауфа серйозно послаблюються тією обставиною, що з травня 2007 року він перебуває під американськими санкціями за його роль сполучної ланки між суданським урядом і ополченцями-джанджавідами, котрі скоїли численні військові злочини і злочини проти людяності в ході війни в Дарфурі. Положення Камаля Абдель-Маруфа в цьому відношенні набагато краще. Він не тільки не перебуває під санкціями, але навіть у вересні 2018 року одержав офіційне запрошення взяти участь в антитерористичній конференції, яку організувала адміністрація США у Вашингтоні. Третій претендент на лідерство – головний інспектор збройних сил Судану генерал-лейтенант Абдель Фаттахаль-Бурхан.

Звістка про падіння аль-Башира викликала загальне тріумфування на вулицях. Правда, профспілки, які керують протестами, відмовилися їх припинити, незважаючи на введення надзвичайного стану. Вони стверджують, що насправді відбулася узурпація влади і проста зміна декорацій, оскільки керувати країною все одно будуть найближчі соратники аль-Башира, які будуть намагатися зберегти режим, позбувшись його занадто одіозного творця.

Однак, судячи з ейфорії, що охопила населення Хартума і інших великих суданських міст, продовжити масові протести протягом тривалого часу все-таки не вдасться. Швидше за все, військові під тиском, як масових демонстрацій, так і Євросоюзу і США, скоротять перехідний період до року або навіть до шести місяців. Та й щодо спроб військових зберегти в незмінності колишній режим виникають серйозні сумніви. Заарештовані всі люди, що складали «ближнє коло» поваленого президента, – близько 100 осіб. Заборонено правлячу партію «Національний конгрес», а її керівництво заарештовано. Здається, зберегти владу самостійно суданським військовим не вдасться, з огляду на критичну залежність Судану від західної гуманітарної допомоги. Їм, як мінімум, доведеться вступити в коаліцію з цивільної опозицією.

Омар аль-Башир був відомий своєю тісною дружбою з путінською Росією. У листопаді 2017 року він вперше відвідав Москву, і Путін і Медведєв зустрілися з ним, хоча суданський президент на той час вже знаходився під вироком Міжнародного кримінального суду. Результатом його другого візиту в 2018 році стали поставки російського озброєння і військових радників в Судан. В ролі останніх виступили бійці розгромленої американцями в Сирії ПВК «Вагнер».

Передбачалося, що вагнеровці охоронятимуть родовища золота і нафти, на які зазіхають російські компанії друзів Путіна. Але тепер це навряд чи вийде. Незалежно від того, який саме уряд встановиться найближчим часом в Судані, нова влада напевно будуть намагатися в першу чергу налагодити відносини з США і Заходом в цілому як основними постачальниками гуманітарної допомоги та потенційними інвесторами. Росія ж поставляє більш зброю, ніж харчі.

Для американців же і їх союзників присутність вагнеровців в Судані – це все одно що червона ганчірка для бика. Тому людьми Пригожина пожертвують заради зняття американських санкцій, незважаючи на тісні зв'язки Москви з суданськими військовими, в тому числі з тими, які зараз прийшли до влади.

А чи може такий сценарій майже безкровного (якщо не брати до уваги більше сотні демонстрантів, загиблих від пострілів прихильників аль-Башира з грудня минулого року) військового перевороту реалізуватися в Росії? Перша його частина, що виражається в масових стихійних демонстраціях на грунті гострого дефіциту дешевого продовольства (тобто такого, яке в змозі купити більшість населення), видається цілком реальною.

Також можна припустити, що, за відсутністю впливової політичної опозиції, протести можуть очолити якісь незалежні профспілкові структури та структури Фонду боротьби з корупцією Олексія Навального. Але ось в те, що в критичний момент вся російська армія як один за покликом міністра оборони і начальника Генерального штабу повстане і скине чинного президента Росії разом з усім його найближчим оточенням, віриться насилу. Нинішній російський міністр оборони, на відміну від свого суданського колеги, людина суто цивільна, в армії жодного дня не служив і досяг успіху лише на ниві піару, а не військової організації та бойової підготовки.

Читайте також: Почему Путин потерял контроль над Суданом

Він не користується довірою офіцерів. Власне, з цієї причини його і тримають на цій посаді. Путін упевнений, що Шойгу ніякого військового перевороту очолити не зможе. Начальник же Генштабу, який є автором теорії гібридної війни, після вражаючих провалів цієї теорії в Україні і в Сирії, після яких великою проблемою стало знайти серед офіцерів і контрактників достатню кількість добровольців воювати там, на роль ватажка перевороту не годиться. Крім того, у Путіна є Росгвардія, яку очолює особисто відданий йому Віктор Золотов.

Вона має в великих містах навіть більше бійців, ніж армія, і «заточена» саме на придушення заворушень, переворотів та революцій. Тому, якщо якісь генерали і офіцери все ж спробують зробити військовий переворот, мирної зміни влади не вийде. Проти перевороту виступить Росгвардія, і почнеться громадянська війна з непередбачуваним результатом.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram