В новинах з'явилась інформація, що в РФ почали більше любити Сталіна. Я трохи поцікавився темою і з'ясував: новітня історія російського суспільства непогано описується цією любов'ю.

У сучасному російському суспільстві ставлення до Сталіна можна поділити на чотири періоди. Від 2000 до 2006 російське суспільство все ще переважно проти Сталіна. З 2007 року активніше починає працювати пропаганда і починається другий період, під час якого суспільство опирається пропаганді. Він триває від 2008 до 2013. Наступний період з 2014 до 2016 – це час, коли відбуваються історичні зміни: прихильники Сталіна стають найбільш чисельною групою в російському суспільстві. Минулого року почався період, так і хочеться сказати фінальний, коли прихильників Сталіна стало більше, ніж всіх решта разом взятих, відтоді вони домінують.

Що буде далі? Раніше Путіну вдавалось вчасно приносити сакральні жертви тому монстру, якого він пробудив. Втім апетит монстра буде лише зростати, а можливості Путіна – зменшуватись. Зовсім скоро настане той час, коли черговою жертвою стане сам Путін. Втім зі святкуванням треба буде зачекати, оскільки ми не знаємо, хто може зайняти його місце.

Читайте також: "Сталін не винен": історичне рішення російського суду

Не будемо гаяти час на здогадки, погляньмо краще, як події розвивались останні двадцять років.

(Тут і нижче дані Левада-Центр)

Перід перший

2000-2006: переважно проти Сталіна.

Ставлення до Сталіна: 37% – за: 40% – проти; 15% – байдуже.

Продовжується тренд, який триває ще від розвалу СРСР, за який негативне ставлення до Сталіна домінує в суспільстві, а кількість байдужих до теми відносно мала.

Рейтинг Путін падає з 78% в 2003 до 67% в 2005.

В 2006 році Путін оголошує про перемогу у другій ченеській війні.

В 2007році рейтинг Путіна злітає до 85%.

Період другий

2008-2013: перша втеча від Сталіна.

Ставлення до Сталіна: 31% – за; 23% – проти; 37% – байдуже.

У 2007-2008 роках переломний момент у ставленні росіян до Сталіна. Вперше за десятки років позитивне ставлення більш популярне, ніж негативне. Також різко зросла кількість “байдужих”, які домінують. Це може означати про те, що вимушене приховування справжньої позиції серед тих, хто вагається або скоріше негативно ставиться до Сталіна.

Рейтинг Путіна впродовж цього періоду послідовно падає від 80% у 2008 до 65% у 2013.

Період третій

2014-2016: переважно "за" Сталіна.

Ставлення до Сталіна: 39% – за; 19% – проти; 30% – байдуже. 

Початок в РФ нового періоду, коли позитивне ставлення домінує, перевершивши противників і тих, кому байдуже.

Окупація та анексія Криму, вторгнення РФ в український Донбас.

Рейтинг Путіна різко зростає від 65% у 2013 році до 85% у 2014 році, і тримається на цьому рівні до 2016. 

2017: байдужих навертають у культ Сталіна.

Ставлення до Сталіна: 46% – за; 21% – проти; 22% – байдуже.

Переломний рік, під час якого різко зменшилась кількість тих, кому Сталін байдужий та різко зросла кількість прихильників. Кількість противників тримається на попередньому рівні.

Період четвертий

2018 -2019 …: домінування культу Сталіна.

Ставлення до Сталіна: 46% – за; 13% – проти; 28% – байдуже.

Друга втеча від Сталіна характерна різким зменшенням (практично вдвічі) противників Сталіна та збільшенням "байдужих". Відбувається повторення періоду 2008-2013, коли 10-15% "байдужих" під тиском офіційної пропаганди скоріше за все вимушені приховувати свою справжню негативну позицію щодо Сталіна. Тепер це ті, хто раніше був категорично проти Сталіна. Тим часом кількість тих, хто публічно готовий підтримати Сталіна, втричі перевищує кількість його противників і починає домінувати в російському суспільстві.

Читайте також: Не гребують нічим: як у Росії бояться історії та борються проти неї

Рейтинг Путіна знову, як і в 2008-2013, послідовно падає, починаючи від 2017, коли він мав підтримку на рівні 83% до 55% у 2019, встановивши рекорд темпів падіння і мінімального рівня підтримки за всю історію президентства Путіна.

Висновки:

1. Путіну знадобилось майже десятиліття пропаганди і дві "гучні перемоги" для того, щоб прихильників Сталіна в російському суспільстві стало більше, ніж противників. Втім найчисельнішою групою стали ті, хто під тиском російської пропаганди пішов у внутрішню еміграцію з цього питання.

2. Обидва рази падіння рейтингу Путіна зупинялось "імперськими перемогами". Наступними можливими перемогами, які допомогли б Путіну збільшити свою підтримку, можуть бути приєднання Білорусі або підписання миру з Україною.

3. Різке збільшення підтримки Сталіна зазвичай відбувається одночасно з такими перемогами, як наслідок активізації російської пропаганди, яка готує суспільство до сприйняття змін. В 2019 році ми спостерігаємо саме таке різке збільшення підтримки Сталіна, кількість його прихильників виросла на більш ніж 10%.

4. Коли підтримка Сталіна перестає рости – рейтинг Путіна падає. Культ Сталіна став частиною державної ідеології, і пропаганда, яка допомагає Путіну залишатись при владі, одночасно зміцнює культ Сталіна. Поки що Путіну вдається утримувати роль "найпершого жреця" культу, втім специфіка культу, який вимагає перемог, може невдовзі перетворити його з служителя на жертву. Перемога над корумпованим і прогнилим Путіним буде покладена на алтар культу його наступниками, які навряд чи будуть більш ліберальними чи демократичними.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram