Чого в нас люди такі злі? Була задивилася на вулиці в Болоньї на гарну дівчину – а вона помітила й усміхнулася. В Україні я радше за все отримала б у відповідь погляд "Шо витріщаєшся, повилазило?".

Читайте також: Як тебе любити, Києве мій?

У нас відсутня повага до особистого простору. Наступний у черзі в супермаркеті неодмінно покладе всі свої речі прямо на твої, навіть якщо є додаткове достатнє місце. Чому? Бо інші для нас – не люди, а декорації. Рухомі опудала, що захаращують собою простір, якого мало – попри лани квітучі і поля широкі. Простору мало.

Тому що та красива італійка, на яку я задивилася, точно не мешкає у квартирі висотою 2 метри 70 сантиметрів до стелі, не заведені в них такі нелюдські умови. Тому що хоч і вузькі вулички, але вони для людей і велосипедів, мотоциклів Vespa, а не лексусів.

Читайте також: Промовистий наслідок хаотичної забудови Києва. ФОТОФАКТ

Тому що міста в них зроблені для людей, а не проти них. Болонья – суцільна галерея колон, під якими все. Це затінок у спеку, це парасоля, яку простягає тобі в дощ дбайлива рука міста. Непродощимі дощі. І головне – неможливість запаркуватися там, де ходять люди.

Бо місто – це насамперед простір для людей. Людей, які усміхаються, коли на них задивляєшся.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram