Принципи формування пам’яті про минуле не обмежуються національним рівнем. Приблизно так само в результаті консенсусу формується міжнаціональна пам’ять – про стосунки між народами в минулому. Потреба вибудовування такого рівня пам’яті з’являється насамперед між сусідніми народами, адже саме між ними є найактивніша співдія в сьогоденні.

Читайте також: Зв’язок між минулим, пам’яттю та нацією

У ході гарячих дискусій і суперечок (здебільшого завзятіших за внутрішньонаціональні, адже суперник чужинець, часто нащадок тих, із ким у предків був конфлікт), представники різних народів вишукують важливі для їхніх відносин речі з минулого. Залежно від того, які саме відносини хочуть бачити в майбутньому, "відбирають" теми з минулого. Минуле здатне запропонувати нинішньому дню всю палітру відносин – від завзятого протистояння то плідної співпраці.

Це не значить, що заради приязних стосунків у майбутньому конфліктів минулого не повинно бути в міжнаціональній пам’яті. Вони там можуть і навіть повинні бути. Як свідчить іспанський приклад, політика амнезії (свідомого забуття незручного минулого) погано спрацювала на національному рівні. Вона буде ще менш ефективною на міжнаціональному, адже цей рівень опирається на індивідувальний і національний. І якщо конфліктна тема яскраво представлена на нижніх рівнях, його неможливо блокувати на вищому.

Читайте також: Національна пам'ять – у чому полягає її функція

Міжнаціональне протистояння є однією з підвалин формування національної пам’яті, бо нація формується на відповіддях "ким ми є", якому передує "ким ми не є". Минулим конфліктом можна послуговуватися як застереженням щодо повторення такої поведінки в сьогоденні. У такому разі намагаються говорити про спільну вину за протистояння, спільно згадувати жертв з обох боків. Або ж конфлікт може слугувати виправданням для недружньої поведінки в сьогоденні. Тоді шукають одного винуватеця (ним є завжди інший), акцентують лише на власних втратах (втрати інших не можна порівнювати з власними). 

Що саме з минулого обрати як елемент нашої пам’яті для майбутнього, вирішуємо ми. І саме ми, а не діячі минулого, відповідальні за цей вибір. Це відповідальність є високою на національному рівні. Але ще більшою вона стає, коли говоримо про міжнаціональний. Адже тут вже йдеться про майбутнє принаймні двох народів.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram