Належу до тих громадян, які за результатами голосування опинилися у меншості. Не приховую розчарування, але категорично не сприймаю образ на адресу нашого народу, який, як багато-хто пише, зрадив українській ідеї.

Причому, хочу звернути увагу, що Зеленського підтримало менше 50% від усього числа громадян, які мають право голосу.

Так само треба пам'ятати, що не менше 20 % мешканців нашої країни принципово не підтримують державний статус України і фактично ніколи не приховували цього.

То чи дійсно була зрада? Український народ є постгеноцидним. Він пережив такі катаклізми, після яких багато інших народів, навіть великих і культурно розвинутих, взагалі зійшли б з історичної арени. Але попри величезні людські і морально-культурні втрати українці все ж спромоглися здобути незалежність на початку 90-х років, двічі піднімалися на масові протести у 2014 та 2013 роках.

Читайте також: Цветная революция. Чем Владимир Зеленский раскрасит свое президентство

Але кожних народ за результатами революційних виступів очікує створення необхідних умов життєдіяльності в різних сферах.

А що вийшло? У 90-ті роки практично усім майном заволоділи люди, які взагалі не ідентифікували себе з Україною, а після останнього Майдану, замість очікувань покращення з соціальною і правою справедливістю, – ліберально-цинічна політика тотального зменшення соціальних видатків, збільшення тарифів та зарплат дискредитованих високопосадовців, зменшення робочих місць та ін. І це на фоні незадоволення інших вимог Майдану. Тому, як постійно наголошував, відбулось відторгнення соціально-економічних інтересів широкого загалу та чинної влади.

Отже, результати голосування – це не зрада, а своєрідний протест на фоні підступних інформаційних і політичних технологій. Причому Україна взагалі стала найбільшим полігоном для інформаційних маніпуляцій та зомбування. 

Але патріотично налаштованих громадян України найбільше хвилює те, чи не відбудеться проросійський реванш. Деякі підстави для тривог є, бо новообраний президент так і не розкрив цілковито свої погляди (це також була технологія). Він дуже хоче завершити війну на Донбасі. Це правильно. Однак війну можна і програти, якщо піти на поступки Росії і визнати так звані ЛНРі ДНР. Тому реальним є лише замороження конфлікту з участю міжнародних військових на лінії розмежування. Це не найкращий, але оптимальний варіант. 

Читайте також: Експерт: Франція, Німеччина й більшість інших держав ЄС – нам не союзники. Радше – навпаки

Але чи буде змінено вектор геополітичного розвитку держави загалом? Скоріш за все ні. Бо, зрештою, цього не дозволять зробити українські громадяни, державні інституції та… західні партнери, які уважно стежать за ситуацією. Але деякі небезпеки є. І на сьогоднішній день такі загрози найбільше виходять від Конституційного Суду, який нібито також постмайданний, але вже не раз приймав неадекватні рішення. 

Важливу роль в забезпеченні незворотності процесів виходу з силового поля Росії має зіграти Верховна Рада, як цього скликання, так, ще більше, наступного. Але перед парламентськими виборами проукраїнські патріотичні партії мусять об'єднатися і консолідуватися. Йти на вибори маленькими групками, які набирають менше 1 % голосів – просто безвідповідально. Бо тоді в парламент зайде не лише «Слуга народу», але й «Дізель-шоу» чи «Віталька», а ще гірше – Медведчук і компанія.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram