Картина інавгурації завжди викликала якесь сум"яття: чому лідер демократичної світської держави, обраний гарантувати якісне функціонування чинного законодавства, присягає на одному з символів однієї з релігій, що вільно існують у цій державі? Навіть якщо це релігія (на даний час) більшості виборців? Це ніби як Верховний головнокомандувач ставав головним попом або якимось імамом, шаманом тощо. Виборці-нехристяни – не такі ж громадяни, як християни? А про повагу до громадян-атеїстів? – Вони можуть запропонувати свій символ-книгу.

Може, це було б і природно, якби Україна була проголошена моноцерковною державою, а в Конституцію було занесено обов"язок гарантувати, щоб тут були лише християни, а всі громадяни були зобов"язані вірити саме в того "бога". Якийсь Іран нам у приклад.

Ні теорія держави й права, ні Конституція й конституційне парво в цілому, ані закони держави не зобов"язують обраного президента України комічно-карликово задирати руку на стародрук із текстом одного з існуючих (усних) переказів, записаних зі слів тих, хто щось чув від попередніх поколінь про деякі обставини та особливості життя християн у певний час в Іудеї кілька сот років тому.

Читайте також: Зеленський зараз має статус "новообраний президент України", а офіційно вступить на посаду після інавгурації, – глава ЦВК

Було б справедливо (після внесення відповідних змін у Конституцію, Закон про Президента України), якби обраний президент під час інавгурації клав би руку на якісь документи, стародруки, статутні документи (за бажанням груп віруючих) всіх існуючих релігій, конфесій і церков (+ атеїстів) в Україні й обіцяв би рівне ставлення держави до всіх релігій і віруючих (+ атеїстів).

Про те, що президент, насправді – найнятий громадою чиновник, в Україні чомусь уже й не згадують. Проте варто було б завважити, що чиновнику дозволено лише виконувати власні службові обов"язки, а не стовбичити в приміщенні однієї з конфесій чи в робочий час здійснювати "турне" тими чи іншими церквами. В Україні церква – відділена від держави. Чиновник, що перевищує службові повноваження й своїми діями викликає підозри в порушенні прав (не)віруючих, рано чи пізно повинен буде за це відповідати. Принаймні, в правовій державі.

Причина такого стану речей, схоже, полягає в традиційному наслідуванні нашою владою "радянських" (власне, російських) традицій. Зокрема, лицемірстві й упертому копіюванні всього, що робиться в Москві. А там, дійсно, незважаючи на конституційне відокремлення держави від релігій, влада перетворює церкву на один із механізмів внутрішньої й зовнішньої політики. Хоча традиційно лицемірно цього не визнає.

Читайте також: Леґітимізація президента за доби агресії

Може, українцям час виконувати Закони України й ставати, дійсно, світською державою? А якщо дуже хочеться, крім Конституції, й ще на якусь книгу руку покласти, то, як для українських реалій, можна було б запропонувати Кримінальний кодекс.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram