Я не був прихильником Порошенко, і я не є прихильником Зеленського. Відверто кажучи, останнім часом я навіть не є прихильником окремих персоналій, а скоріш прихильником їх дій при владі. На жаль, минула влада для мене стала індикатором тих дій, що я б не хотів бачити серед рішень державотворців. Можливо когось і влаштовували безпосередні обов`язки попереднього президента, але особисто мене більш не влаштовували обов`язки, за які він не відповідав, але які успішно контролював.

Оскільки я не являюсь прихильником персоналій, то я готовий був підтримати навіть Порошенко за умови здійснення певних реформ. На жаль, за весь період своєї каденції, він не тільки не запускав їх, але й цілеспрямовано саботував їх.

Що стосується сьогоднішнього президента, то я його буду підтримувати в разі здійснення правильних реформ і буду критикувати, якщо він продовжить політику попереднього.

Більш ніж впевнений, що багато хто так і не зрозумів чому Зеленський виграв і що не так зробив Порошенко. Чомусь думаю, що й сам Зе не зрозумів.

Читайте також: Більше 5%: умови зростання української економіки

Україна – дуже бідна держава. Найбідніша в Європі. Найбідніша серед країн колишнього СРСР. Це зумовлено рядом чинників. Низька продуктивність праці. Слабкий внутрішній ринок. Слабкий експортний потенціал. І це вирок будь-якій владі.

Так, я погоджуюсь, що країну з цієї ями може витягнути лише бізнес. Хоча дійсно останнім часом в країні з’явились багато свободи і той, хто хоче, може змінити своє життя. Однак свобода дій не має нічого спільного з економічним розвитком.

Проблема полягає в тому, що в сучасних умовах успішний розвиток бізнесу залежить не тільки від бажання окремої людини, а також макроекономічної ситуації в країні.

Не дивлячись на свободу, статистика підприємництва в світі дуже безжальна. 90% новоствореного бізнесу закривається в перші 5 років. Ще 90% тих, хто вижив, в наступні 5 років також закриються. Шанс є в кожного, але досягнути успіху можуть тільки одиниці. Це світова статистика, і Україна тут не виняток.

Крім того, в Україні багато внутрішніх чинників, які збільшують кількість невдач. Будь-який бізнес залежить від внутрішнього попиту. Еміграція фактично значить, що зменшується кількість споживачів. А значить зменшується внутрішній ринок збуту. З цієї причини наша країна не є приваблива для іноземних інвесторів. І разом з тим будь-який наш бізнесмен, який захоче зайти на певну внутрішню нішу, буде змушений витіснити інших або програти самому. В будь-якому випадку нових робочих місць не створюється, і, відповідно, не може рости внутрішній попит.

Читайте також: Багата біднота: як врятувати економіку

В такому разі країна стає дуже залежною від експорту. Тут знову ж потрібно розуміти, який саме експорт зможе створити робочі місця. Сільське господарство створює лише 3 млн. робочих місць в самій сфері і ще 3 – в допоміжних.

Також сільське господарство має найнижчу продуктивність праці. І все це свідчить про те, що сільгосппродукція має дуже обмежений потенціал розвитку і разом з тим продукує мало робочих місць. Ніякий ринок землі чи податок на виведений капітал суттєво не змінить цю ситуацію.

Не дивлячись на те, що зараз люблять критикувати промисловість, але саме вона може створити ці нові робочі місця, збільшити продуктивність праці і збільшити експорт. І, в першу чергу, керівництво держави повинно шукати шляхи, щоб відновити промисловість країни. Частково за рахунок чинного потенціалу, частково за рахунок нового малого-середнього бізнесу, частково за рахунок іноземних інвесторів. Взагалі тут не потрібно придумувати велосипед, а лише подивитись на досвід інших країн. Тільки в цьому випадку є шанс стати дійсно розвиненою країною. І якщо президент займеться цим питанням, то я буду за нього.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram