Здавалося б, що спільного в мамонтів, масонів та Яреми Вишневецького? Нічого. Проте в різні миті історії їхні шляхи пролягали крізь невелике й вишукане містечко Вишнівець. Тепер про все за порядком і хронологічно.

Наша мандрівка в ці краї була спонтанною. Перепинивши в Тернополі автобус, що прямував до Кременця, ми вийшли на півдороги. Водій, подібний на стомленого й запиленого Дракулу, з піднятим догори коміром сорочки й насупленими бровами, прочинив двері раніше, ніж слід, і замість палацового комплексу ми опинилися на вогкому узбіччі Старого Вишнівця.

Ось ці приставки "старий", "верхній" і тому подібне завше натякають на існування "нового", "нижнього" та що там іще. Так і було. Палац – у Новому Вишнівці, а ми – в долині, у Старому Вишнівці. Все ж кілька кілометрів нерівним шляхом були недаремні – ми втрапили на незвичний для пересічних мандрівників знак – "Місце знахідок решток мамонта". Увечері години активного інтернет-пошуку відкрили переді мною незвіданий раніше світ вітчизняної палеонтології.

Читайте також: Вишнівецький замок вдалося відновити з руїни. ФОТО

Десятки тисяч років тому ці землі були холодною тундрою. Тільки на Тернопільщині виявили понад 370 знахідок кісток мамонта, рештки печерних ведмедів і гієн, північних оленів і шерстистих носорогів. З останніми трапилася взагалі кумедна історія, про яку у своїх працях розповідає дослідник Йосип Свинко.

У селі Старуні сусідньої Франківщини протягом XX століття знайшли чотирьох забальзамованих природою носорогів віком 24-25 тисяч років. Одного з них зберігають у Львівському природничому музеї, проте йому бракує добрячого шмата шкури. Комусь із селян сподобалася шкіра прадавнього носорога, й поки музейники їхали, чоловік вирізав собі пас для постолів. Уявіть, скільки часу природа зберігала носорога, й постраждав він від рук людини лише через двадцять тисяч років після власної смерті. Придивіться до постолів своїх старших родичів, раптом вони теж із льодовикового періоду?

Облишимо сум і жарти. Натомість, краще до традиційних історичних маршрутів, які повільно та все ж розвивають місцеві краєзнавці, додамо давніші, палеонтологічні цікавинки, яких, виявляється, в нас багато

Височини та долини навколо річки Горині мальовничі та зручні для проживання, заселені із прадавніх часів. Перша письмова знахідка про Вишнівець датується 1395 роком. У 1436-му місто переходить у власність сина князя Несвізького – Солтана. Саме він уперше іменує себе Вишневецьким, даючи початок одному з найбагатших і найвідоміших шляхетних прізвищ України.

Читайте також: Гуцульський Стікс: як близько ми стоїмо до світу міфів і магії

Дмитро Байда Вишневецький – засновник Запорізької Січі, його нащадок – Ярема Вишневецький, суперечлива, проте грандіозна фігура української історії – один із найбагатших магнатів, ворог Богдана Хмельницького й водночас ідеолог української колонізації лівого берега Дніпра. Маєтності та володіння Вишневецьких на Лівобережній Україні часто порівнюють із удільним князівством і назвивають Вишневеччиною. Ярема перебудовує й укріплює давній замок у Вишнівці. На схилах замкової гори досі стоїть Вознесенська церква, де поховані його батьки– Михайло та Раїна Вишневецькі, Раїна до того ж – сестра Петра Могили.

Століттями Вишнівець був центром культурного й інтелектуального життя Великої Волині. 1742 року в місті засновано першу масонську ложу на землях України, й відтоді містичні історії не полишають його околиці. Пригода з печерою поблизу Мельниці-Подільської взагалі варта фільму. У 2001-му група місцевих хлопців потрапила в печеру, вхід до якої позначали таємничі символи, а всередині лежало 28 людських черепів. Радіовуглецевий аналіз встановив вік кісток – приблизно двісті років, що якраз збігається з часом функціонування масонської ложі в цих околицях.

Фантастично, скільки всього цікавого приховують невеликі містечка нашого великого минулого. Незважаючи на перебудови й реконструкції, особлива атмосфера цих місць поступово відкриває мандрівникові дрібні секрети і грандіозні таємниці історії, повертає забуті імена й натякає, як багато нам іще невідомо.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram