Чи читають українці книжки, як часто відвідують культурні заходи та яким чином задовольняють свої культурні потреби?

Ми вирішили дізнатися це і замовили відповідне дослідження у Київського міжнародного інституту соціології.

Основні результати всеукраїнського опитування, яке проводилось у серпні-вересні 2018 року та репрезентативне для населення України віком 18 років і старше, представлені нижче у вигляді ключових тез.

Подекуди вони порівнюються з даними схожих опитувань у країнах Європейського Союзу.

1. Більшість українців не читають книжок та не відвідують бібліотек і книгарень.

60% опитаних відзначили, що впродовж останнього року не читали жодних книжок (електронних або друкованих) і не відвідували ані бібліотеку, ані книгарню.

Читайте також: Ми стаємо нацією, яка втрачає звичку читати – Зоя Казанжи

Натомість, відвідували бібліотеки або книгарні 23% опитаних, ще 13% ‒ не відвідували, але принаймні читали книжки.

Для порівняння, за даними Євростату, в ЄС не читають книжок у середньому до третини дорослого населення, що майже вдвічі менше, ніж в Україні.

Заразом у більшості країн-членів рівень читання вельми високий – подекуди він перевищує 70%, як приміром, у Люксембурзі, Німеччині, Фінляндії, Австрії, Естонії.

І лише в чотирьох державах ЄС – Румунії, Болгарії, Греції та Португалії – більше половини населення книжок не читає.

2. Тільки половина населення України відвідує культурні заходи.

Упродовж останнього року половина опитаних (50%) не відвідали жодного культурного заходу.

Рівень відвідування культурних заходів має суттєві відмінності за віком: більшою мірою їх відвідували люди молодших вікових категорій.

Так, частка найстарших людей (70 років і більше), які за останній рік не відвідали жодного культурного заходу, в понад 2,5 вища, ніж серед людей віком 18-29 років. Серед найбільш літніх вона становить 75%, серед наймолодших ‒ 29%.

У Європейському Союзі в опитуванні 2015 року 36% населення у віці 16 років і старше відповіли, що не відвідали жодного культурного заходу впродовж року. Це на 14% менше, ніж в Україні.

У державах Північної Європи та Нідерландах цей показник 20%. Проте на іншому кінці шкали, у Болгарії та Румунії більше 70% не відвідали жодного заходу. На рівні України відвідували культурні заходи жителі Угорщини, Мальти та Польщі.

Як і в Україні, представники молодих поколінь в ЄС активніше відвідують культурні заходи, ніж старші люди, однак здебільшого розриви не є такими разючими.

По суті, великі вони лише в Словаччині, Литві, на Кіпрі, на Мальті, в Угорщині, Польщі та Італії (вдвічі), а особливо – в Греції, Хорватії, Румунії та Болгарії (втричі).

3. Найпопулярніший культурний захід в Україні – відвідування кінотеатрів.

Найбільша частка опитаних відвідували кіносеанси: 22% зазначають, що впродовж останнього року дивилися фільм у кінотеатрі.

Натомість найменше з культурних заходів громадяни відвідували літературні/поетичні вечори, балет та оперу (менше 2% у кожній із зазначених категорій).

У ЄС середній рівень відвідування кінотеатрів вдвічі більший – 46%, причому в окремих державах він навіть перевищує 80%.

Найменше відвідують кіносеанси жителі Болгарії та Румунії, проте все одно більше за українців – 29% і 27% відповідно.

4. Тільки 1% жителів України відвідують культурні заходи настільки часто, наскільки бажають.

Ця виключно показова цифра ілюструє наскільки в цілому українці задовольняють свої культурні потреби.

Причому лише 9% населення такі заходи в принципі не цікавлять, в той час як 79% зазначають, що за певних обставин відвідували би культурні заходи частіше.

Насамперед заважають українцям відвідувати культурні заходи ‒ брак грошей (50%) і вільного часу (45%).

Найбільш часто згадуваною перепоною серед людей 60 років і старше є брак грошей: у цьому віці брак грошей зазначали удвічі частіше, ніж брак вільного часу.

Натомість люди до 60 років приблизно однаковою мірою згадували брак грошей і вільного часу.

Також приблизно одна п'ята (19%) відзначають, що відвідували би культурні заходи частіше, якби вони були ближчими до місця проживання й роботи.

У Європейському Союзі ситуація різниться. Більшість опитаних у 2015 році респондентів вказали, що не відвідують культурні заходи, через те, що їм це не цікаво або ж через інші причини (сюди також може входити брак часу, оскільки окремого такого варіанту відповіді не було – авт.).

Натомість, брак коштів є бар’єром лише для п’ятої частини опитаних, а недоступність таких заходів – для 10%. 

Проте окремі країни ЄС вирізняються на тлі загальних тенденцій. Так, фінансові бар’єри були вказані порівняно більшою кількістю опитаних у Греції (34%) та Литві (38%).

У Румунії зафіксовані найбільші проблеми з доступністю заходів, а в Нідерландах, Греції, Ірландії, Австрії, на Мальті та в Швеції більше половини опитаних заявили, що їм культурні заходи не цікаві.    

Як бачимо, інтерес до культурних заходів вигідно вирізняє Україну на тлі більшості країн Євросоюзу, однак через низку бар’єрів ми суттєво поступаємось європейцям за рівнем їх відвідування.

5. Чим менший населений пункт, тим нижчий рівень відвідування культурних заходів.

Мешканці більших за розміром населених пунктів помітно частіше відвідують культурні заходи в Україні: у селах – це 41%, у найбільших містах – 60%.

Водночас мешканці сіл та інших невеликих населених пунктів набагато частіше зазначають, що відвідували би культурні заходи частіше, якби вони були ближчими до їхнього місця роботи або проживання – таких 30%.

У ЄС так само помітна залежність відвідування культурних заходів від типу населених пунктів, однак загалом по Союзу розрив не є настільки значним – у середньому заходи відвідують 69% жителів міст і 47% мешканців сільської місцевості.

При цьому Данія, Нідерланди та Швеція є країнами, де навіть у малих містах і селах понад 80% людей беруть участь у культурних заходах.

І лише в Болгарії, Греції, Хорватії, Угорщині та Румунії розрив у показниках участі в культурних заходах між жителями міст і сіл перевищив 20%.

6. Тільки 17% громадян практикують ті чи інші форми творчо-мистецької діяльності.

Майже половина населення (49%) ніколи не займалися й не хотіли би займатися жодною формою творчо-мистецької діяльності.

Водночас 17% нею займаються, причому 7% роблять це регулярно.

П'ята частина населення (21%) хоча більше і не задіяна до творчо-мистецької діяльності, але раніше такий досвід мала. 10% опитаних ніколи не займалися такою діяльністю, але хотіли б.

В європейських опитуваннях питання ставилися по-іншому, тому їх пряме порівняння з українським дослідженням є некоректним. Тим не менш, в опитуванні 2015 року 35% респондентів із ЄС зазначили, що впродовж року бодай раз займалися якоюсь творчо-мистецькою діяльністю, і 65% – цього не робили.

Загалом, у більшості країн Євросоюзу жителі творчо-мистецьку діяльність переважно не практикують. Виключенням є Австрія, Данія, Німеччина та Фінляндія, де від 50% до 70% жителів бодай раз упродовж року такою діяльністю займалися.

7. Українцям бракує можливостей для творчого й мистецького розвитку дітей.

Лише понад чверть населення (27%) вважає, що в дітей їхнього населеного пункту достатньо можливостей для творчого та мистецького розвитку.

Решті же цих можливостей не вистачає: 17% зазначають, що в їхньому населеному пункті таких можливостей зовсім немає; чверть (25%) – що вони є, але їх мало би бути більше, а 22% ‒ що їх дуже мало.

Мешканці сіл, селищ, та невеликих міст критичніше оцінюють наявність можливостей для творчого та мистецького розвитку дітей у їхніх населених пунктах, ніж мешканці великих міст.

Читайте також: Як бібліотеки із книгосховищ перетворилися на центри дитячого й дорослого дозвілля

Позитивні оцінки мешканців великих міст майже у 5 разів перевищують позитивні оцінки мешканців сіл.

Проте навіть у найбільших містах (населення 500 тис. і більше) менше половини дорослого населення (43%) сьогодні вважають, що в їхньому населеному пункті достатньо можливостей для творчого та мистецького розвитку дітей.

Результати всеукраїнського опитування засвідчили, що значна частина дорослого населення України не залучена до ключових культурних практик.

До того ж існує чималий розрив між молодшими і старшими віковими групами та між жителями великих і малих населених пунктів.

Однак ситуацію навряд чи можна назвати критичною, і вона, вочевидь, підлягає виправленню. Ми сильно відстаємо від розвинутих країн Європи, проте перебуваємо приблизно на одному рівні з деякими новими членами ЄС.

Наведені дані є швидше сигналом, що Україні необхідно працювати над покращенням доступу громадян до культурних послуг, а також над загальною соціально-економічною ситуацією в державі.

Адже, попри всі проблеми, інтерес до культурних благ в Україні є.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram