Сьогодні, 16 травня, в Україні та за її межами святкують Міжнародний день вишиванки.

Вперше День вишиванки запропонувала відзначати одна зі студенток факультету історії Чернівецького національного університету у 2006 році. Її надихнув знайомий, який постійно носив вишиванку. Того року у вишиванки вдяглися кілька студентів та викладачів Чернівецького університету, тепер це свято набуло міжнародних масштабів.

День вишиванки – національне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного. У цей день, який щорічно відзначають у третій четвер травня, прийнято вдягати вишиванку на роботу, навчання або просто на прогулянку, влаштовувати акції, флешмоби, виставки та інші культурні заходи.

Читайте також: Як виглядає українське святкове вбрання. ФОТО

"Вишиванка – це любов", – Анжеліка Рудницька (співачка, художниця).

У мене багато вишиванок і вишитих речей. Одні з них – абсолютно вжиткові сучасні вишиванки, які я одягаю під настрій, а є справжні раритети – вишивані сорочки, привезені з різних регіонів України етнографами. Я їх бережу, милуюся ними, майже ніколи не одягаю, розуміючи, що це майже музейні експонати.

Історія однієї сучасної сорочки особливо щемлива – її вишивали донька і мама, якій діагностували важке захворювання. І щоб заробити гроші на лікування – вони вишили бісером гарнезну сорочку. Вона була дорога, але мій коханий вирішив, що дівчат треба підтримати, а мене – порадувати. Так у моїй колекції з’явилася ще одна особлива сорочка. У ній багато любові і співчуття, які важливі для кожного з нас.

Взагалі люблю кожну свою вишиванку. І пам’ятаю кожну історію. Вишиванка гріє, оберігає, надихає, наповнює світ красою, гармонією і любов'ю.

"Вишиванка – мій оберіг", – Іван Леньо (гурт "Козак Систем").

Вишиванка в мене одна-єдина, можливо, тому, що вона неймовірно мені дорога і в інших, тобто у великій кількості, просто немає потреби. Подарувала мені її людина, яку я сміливо можу назвати другою мамою – відома волонтерка Валентина Леонідівна Олефіренко. Ця сорочка – уособлення всього того, що ми називаємо сакральністю: і оберіг, і тепло, і пам‘ять, і почуття.

"Вишиванка – найкращий подарунок", – Діля (співак, композитор, викладач).

Це моя улюблена і єдина вишиванка. Мені її подарували на день народження дуже давно працівники радіостанції "Наше радіо". За що я їм дуже вдячний. От мрію ще про декілька подібних подарунків. Можна чорного кольору, та сірого.

"Вишиванка – наша самоідентифікація", – Дмитро Лазуткін (поет, телеведучий, коментатор).

Вишиванку завжди одягаю з якимось особливим почуттям. З трепетом. Для мене це не стільки предмет, скільки дотик до історії. А останній часом – ще й особливий спосіб самоідентифікації. Одну з вишиванок мені подарували перед Олімпійськими іграми і Пекіні, де я працював коментатором урочистої церемонії відкриття Ігор. Тоді з української делегації вишиванку не одягав ніхто. Іноземцям дуже подобалося.

"Вишиванка – краса і сила єдності", – Оксана Білозір (співачка, народна артистка України, народний депутат України).

Ще з юності я виступаю на сцені в українських строях. Сорочка – це лише частина народного костюму. Але саме вона – основа, на яку одягають верхній одяг, запаску, крайку, намисто, прикраси. 

Колись мало хто з естрадних артистів виходив на сцену у вишиванках. Це було не модно. Але ВІА "Ватра" завжди мала українські строї і ми у них виступали. Хоча іноді чули поза спинами іронічні репліки. Зараз часи змінилися. Багато відомих людей пишаються тим, що вони – українці. І вишиванка допомагає нам відчувати єдність. 

У моїй колекції багато строїв, традиційних вишиванок і сучасних версій українських сорочок. Я люблю кожну з них. 

"Вишиванка у підпіллі", – Ірен Роздобудько (письменниця).

Вишиванка, у якій я на фото, з нефарбованого льону, який дуже люблю, з Сумської області.

У мене є ще сорочка від бабусі, я у ній так і не сфотографувалася. Історія жахлива. У бабусі була довга нижня сукня – розшита, як сорочка зверху. Досить стара, але цупка. Вона довго лежала десь в валізі. У 80-ті роки в Донецьку я захотіла її носити. Проте, вона була старомодна і тоді ще взагалі такий "раритет" молодь не носила. І ми з мамою вирішили зробити з неї... топ. Молодіжний, під джинси. І... порізали сукню. Зробили "топ", як останні манкурти (як я тепер розумію). Але у той час, коли я його одягала, всі оберталися, адже це було щось супер-модне і незвичайне. Такі були часи....

Ця сорочка залишилася в окупованому Донецьку. А там вже... порожня квартира з вивезеними кудись речами... Певно, що десь в когось в гаражі лежить... Не знаю. Я ж невиїздна...

"Вишиванка – зірка кліпа", – Сергій Фоменко (лідер гурту "Мандри", громадський діяч).

У мене є 7 вишиванок. У дитинстві не було традиції носити вишиті сорочки, відкрив для себе вишиванку в дорослому віці. Першу сорочку мені подарували на концерті в Одесі. Це старовинна шовкова, "панська" сорочка, зараз я її майже не вдягаю, бо їй більше 100 років. Бережу її. Побачити цю сорочку на мені можна в кліпі гурту "Мандри". 

"Найдорожча вишиванка – створена своїми руками", – Наталка Карпа (співачка).

У моєму гардеробі є невеличка колекція вишиванок, і мені дуже складно сказати, яка з них є найулюбленішою! Кожна має свою історію, наприклад – одну з них я придбала у відомої колекціонерки, вона допомогла її реставрувати – і саме в ній я репрезентувала українську культуру в латинській Америці, для діаспори Бразилії та Парагваю! 

Сама люблю вишивати( ця любов напевно передалась від бабусі – вона дуже гарно і багато вишивала) – і наразі працюю над вишитою сорочкою для чоловіка).

"Вишиванка – наш прапор і наші обладунки", – Сергій Танчинець (лідер гурту "Без обмежень").

На мій погляд, вишиванка – це унікальний український бойовий прапор. Ви можете не носити її щоденно, але коли ви вічуваєте загрозу державності, коли відбувається агресія проти українскості – варто одягнути вишиванку! Це наш Прапор і наші Обладунки. Саме це ми побачили під час та після Революції Гідності!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram