Згадуючи тата, я часто сміюся з його: "Ну Таня, ти ж дівчинка!". І це стосувалося буквально всього.

Маєш бути охайною, бо ти ж дівчинка. Типу, якщо ти хлопчик, то можна за лічені хвилини вивалятися в багнюці. Маєш носити сукні та бути гарною, бо ти ж дівчинка. Типу, якщо дівчинка без сукні, то вона перестає бути дівчинкою чи її цінність змінюється. Маєш багато читати, бо, знову ж таки, ти дівчинка. Маєш безумовно й завжди допомагати на кухні, на городі та по господарству, бо ти ж дівчинка. Типу хлопчикам не потрібні навички роботи в саду, із вирощування помідорів, прибирання, прання чи приготування їжі.

Його "ну ти ж дівчинка" стосувалося навіть мого бажання допомагати йому лагодити мотоцикла. Навіть у 6-7 років я знала всі ключі, викрутки та чималу частину деталей таткового "Юпітера". Водночас варто було мені вимастити мастилом руки біля його ящика з інструментами, незмінно чулося: "Ну ти ж дівчинка".

Читайте також: Позволить себе быть, или С чего начинается вера в себя

Цікаво чи часто хлопчикам говорили: "Ти ж хлопчик", проганяючи їх із кухні?! Хоча й у хлопчиків чимало було усіляких ідіотських стереотипів – чого варта ота фраза "ти ж мужик". Так, зі словами "ти ж мужик" заборонялося навіть зовсім крихіткам плакати, сумувати, проявляти емоції, говорити про почуття, стежити за своєю зовнішністю.

Таткове "ти ж дівчинка" більше смішило, ніж дратувало, адже в родині в нас не було чіткого поділу гендерних ролей: мама грала у футбол, управлялася зі старою важкою дриллю, лагодила розетки та робила чимало іншої "не жіночої роботи", якщо хотіла або мала в цьому потребу, а татка не було вдома. Сам тато не впадав в істерику, коли вдома не було приготованої їжі – міг приготувати смачний обід і для себе, і для нас. Певно, це й дало змогу мені вирости таки "нетиждівчинкою". І вже тепер у моїй родині чоловік не впадає в істерики, якщо йому доводиться приготувати обід, а я не ридаю над зламаною розеткою. І моя дочка бачить мене та свого татка в різних ролях. Але прикладу в родині виявилося замало.

"Дівчатка не грають у футбол", – сказала дорогою із садочка Надія, дівчинка, чия бабуся майстерно пробивала пенальті.

Із вулиці й садочка дитина часто "приносила" дивні фрази про те, що дівчаток не можна стригти коротко, бо коротке волосся носять лише хлопчики. Найдивнішим був її вислів про те, що дівчаткам не треба дуже добре знати математику, бо то наука для хлопчиків. І тут уже довелося довго та серйозно пояснювати, що математика надзвичайно цікава й важлива, що дівчаткам, так само як і хлопчикам цікаві далекі світи космосу й зірок, а шлях туди лежить якраз через математику.

Читайте також: Ми маємо навчитися слухати, бачити, розуміти і приймати – письменниця

Я часто чую на вулиці оце: "Ти ж дівчинка", і це вже навіть не смішно, так, як із таткового улюбленого вислову. Бо "ти ж дівчинка" звучить як обмеження в бажанні гасати на велосипеді. "Ти ж дівчинка" звучить, як обмеження в одязі та зовнішньому вигляді. І найстрашніше, найшкідливіше "ти ж дівчинка" – це коли з малечку до цього прив’язують "будь поступливою / чемною / зручною / хорошою". І тут мені хочеться кричати. Адже людина має бути чемною незалежно від статі. Поступливість – не прерогатива жінок. І якщо ви вчите донечку бути поступливою безумовно перед хлопчиками, не чекайте, що потім вона долатиме життєві перепони, будуватиме кар’єру чи зможе стійко протистояти чоловікам. Дівчинка не повинна бути всім зручною – вона має піклуватися про себе, свої інтереси та своє життя, і це головний навик.

Між мною і моєю донею прірва – вікова різниця в 30 років. Здається, цього мало б вистачити, щоб нарешті природним способом змінилися гендерні усталені ролі та вимоги в суспільстві. Та ні! Усе залишилося десь на тому ж рівні: роль дівчинки – бути гарною, носити сукні, готувати їсти та вийти заміж. І це, мов закон, вписано в наші художні образи, у підручниках і книжках. І що дивно, – навіть у підручниках, які пишуть жінки. Мама в родині зображена в фартушку на кухні, тато – за кермом і в діловому костюмі, хлопці – на велосипедах, а дівчатка – із квіточками.

Віднедавна замість казки на ніч я своїй доні читала не "жили-були", а історії жінок, які підкорювали й підкорюють світ. Бо хочу, щоб із неї виросла таки незручна, непокірна й непоступлива жінка, яка вміє стояти на своєму та розуміє, що цінність людини не в сукні чи штанях, а в тих сенсах, які вона продукує в житті.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram