Як же довго ми ще будемо боротися за приватність свого акустичного простору.

Як же довго ми ще будемо жертвами цих нищівних акустичних атак – хтось врубає шансон, хтось аренбі, хто репчик (рускій), хтось алєгрову (досі), хто сам співає з підсилювачем дешеври (хотів написати шедеври) власного авторства, – і все це в публічному просторі – наприклад, на березі річки, з купою інших людей навколо, які мають цілковите право бути до цих шедеврів цілковито байдужими. Але ж ні, треба врубити так, щоб почули усі.

Читайте також: Побічний ефект мегаполіса – сліпота на людей

Перемога індивідуалізму у нас поки що дуже вибіркова – перемога прав, а не обов'язків (ну чи хоча би емпатії то індивідуалізму іншого). Приватність акустичного простору іншої людини і її право не чути і не слухати те, від чого тебе пре – ось перший тест на вміння бути громадянином.

Читайте також: "Волинські Афіни" у Межирічах: як розважалася шляхта і навчалися їхні діти. ФОТО

Навушники – перший аксесуар відповідального громадянина. Хочеш бути громадянином – купи собі навушники.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram