Дослідження показали, що людина в середньому споживає 330 часток мікропластику щодня, його знайшли у воді з крана в різних країнах світу, в організмах риб і навіть в людських екскрементах. У квітні 2019 року мікропластик вперше виявили в повітрі в Піренейських горах.

Разом з екологинею Крістіною Ярмолич розбираємося, як мікропластик став всюдисущим, звідки він береться, як потрапляє до організму людини та чим це нам загрожує, пише Inspired.

Що таке мікропластик і як він з’являється. Мікроплаcтиком називають маленькі частинки пластику діаметром менше 5 міліметрів. Вони не обов’язково зроблені з конкретного типу пластику, суть − саме в розмірі.

Існує два види мікропластику: первинної і вторинної появи.

Мікропластик первинної появи − це шматочки пластику до 5 міліметрів, які мають такий розмір від початку, ще до того, як потрапляють у навколишнє середовище. Наприклад, багато косметичних брендів додають мікропластик у декоративну косметику, засоби догляду за шкірою, особливо у скраби, а також шампуні й зубну пасту, як правило, для надання продукту відлущувальних властивостей. Блискітки − ще один декоративний продукт, що належить до цієї категорії. 

Велике первинне джерело забруднення − це наш одяг. Під час прання маленькі шматочки волокон відокремлюються від таких матеріалів, як поліестер, нейлон, та від інших синтетичних тканин, звідки потрапляють у водні шляхи. 

Читайте також: Як техногенна катастрофа може змінити хід історії

Також велике джерело мікропластику − шини автомобілів. Хоча вони зроблені не з пластику, у них є різні пластикові домішки. Під дією сили тертя волокна шин від’єднуються та потрапляють у довкілля.

Згідно з дослідженнями, найбільшими причинами потрапляння мікропластику в моря є прання синтетичного одягу і тертя шин автомобіля під час їзди. Мікропластик опиняється у водоймах через системи очищення стічних вод, а також переноситься вітром.

Мікропластик вторинної появи утворюється з великих пластикових предметів у результаті їхнього розпаду під впливом довкілля. Його джерелами є будь-яке пластикове сміття, що потрапляє в довкілля: пластикові пляшки і упаковка, поліетиленові пакети, морські сітки тощо.

Те, як швидко той чи інший матеріал розпадається на дрібніші шматочки або розкладається, залежить від типу самого матеріалу, його структури, розміру, товщини, а також від умов навколишнього середовища (сонячні промені, вітер, хвилі в океані, вологість, температура). Вчені припускають, що пластик розкладається від 450 до 1000 років. Скільки розкладається мікропластик, невідомо, але ми знаємо, що це нешвидкий процес.

Звідки мікропластик потрапляє до людського організму. Мікропластик знаходять усюди: від озер, морських вод і риби, яка в них плаває, до бутильованої води, води з крана і навіть людських екскрементів. Морські жителі сприймають мікропластик за їжу, тому його часто знаходять в організмах риб. Але на цьому забруднення не зупиняється. Мікропластик стає таким всюдисущим, що його знаходять навіть у повітрі. Наприклад, у квітні цього року його виявили в повітрі у Піренейських горах на півдні Франції. Вчені змогли визначити, що маленькі фрагменти пластику «прилетіли» з відстані не менше 95 кілометрів. Так, мікропластик потенційно може стати не тільки забруднювачем води, але й забруднювачем повітря.

Точно простежити, як він потрапляє в організми тварин і людей, так само складно, як і з’ясувати, звідки саме. Пластикова упаковка від їжі та інших предметів, наш синтетичний одяг, килим у квартирі чи просто блискітки з вечірки − все це потенційні джерела мікропластику.

У доповіді IUCN йдеться про те, що від 15 до 31% всього пластику в океанах походить з первинних джерел, а переважна більшість первинного мікропластику (98%) з’являється внаслідок діяльності на суші. Тільки 2% мікропластику потрапляє в океан внаслідок діяльності в самому морі, наприклад, вилову риб за допомогою морських сіток.

Чим небезпечний мікропластик. Експерименти показують, що мікропластик завдає шкоди морським жителям: рибам, черепахам, птахам тощо. Він блокує травні шляхи, притупляє відчуття голоду і потребу в їжі. Тваринам здається, що вони поїли, але насправді пластик не містить ніяких поживних речовин або калорій. Він змінює харчові звички і поведінку тварин, що надалі знижує зростання і репродуктивну функцію. Зараз доволі часто рибу або морських птахів знаходять із шлунками, набитими пластиком. Деякі тварини через це голодують і вмирають.

Читайте також: У Канаді, аби відбити бажання купувати пакети, магазин друкує на них глузливі написи

Як саме мікропластик впливає на організм людини, поки що невідомо. Але відомо, що пластик дуже добре збирає в собі токсини. В екології існує таке явище, як біоакумуляція − накопичення шкідливих речовин в організмі у більшій концентрації, ніж вони є у довкіллі, в залежності від етапу харчового ланцюга. Чим вищий організм у харчовому ланцюгу, тим більше токсинів він у собі збирає. Наприклад, мікропластик потрапляє в море, де його їсть анчоус, потім приходить більша риба і їсть анчоус, її з’їдає ще більша риба − і так далі аж до того моменту, поки найбільша риба не опиниться на нашій тарілці. Чим вище риба стоїть у цьому ланцюгу, тим більше токсинів вона накопичує, але найбільша доза дістається людині. Саме тому не рекомендується їсти велику рибу, як, наприклад, тунець чи лосось.

Як вберегти себе від мікропластику. Те, що мікроплатик всюдисущий, ще не означає, що він є у кожній пляшці води, будь-якій рибі та в повітрі навколо вас. Але ми можемо посприяти тому, щоб він менше потрапляв у довкілля.

Поки що не вигадали способу, за допомогою якого наші міські системи очистки води могли б відфільтрувати мікропластик. Але вже існує рішення для проблеми утворення мікропластику під час прання. Спеціальний пристрій Cora Ball можна покласти у машинку під час прання, де він збиратиме волокна синтетичних тканин.

Також зменшити утворення мікропластику під час прання кожен з нас може, дотримуючись таких правил:

– за можливості не купувати речі з синтетичних матеріалів, а надавати перевагу натуральним тканинам;

– рідше прати в машинці, натомість частіше провітрювати речі та прати руками;

– прати при температурі не більше 30 градусів;

– зменшити кількість оборотів під час віджимання;

– не прати взуття в машинці;

– прати окремо тканини з м’яких і грубих матеріалів;

– не сушити одяг у сушарці, а розвішувати його в кімнаті або на балконі;

– використовувати режим швидкого прання;

– використовувати засоби для прання з нейтральним значенням pH та без відбілювачів;

– використовувати мішки для прання та встановити фільтр для пральної машини.

Читайте також: Знімок собак, що біжать по воді, показав масштаби наслідків глобального потепління у Гренландії

Аби зменшити потрапляння мікропластику в організм, краще:

– зменшити споживання великої риби;

– скоротити споживання риби загалом або ж дізнаватися, де ця риба була виловлена;

– скоротити використання косметичних засобів, які містять мікропластик;

– не купувати товари, які мають у складі мікропластик, адже чим більший попит на них ми створюємо, тим більше їх виготовляють.

Як дізнатися, чи є у складі товарів мікропластик. Уникайте у складі: Polyethylene (PE), Polypropylene (PP), Polymethyl methacrylate (PMMA), Nylon (PA), Polyurethane та Acrylates Copolymer.

Перелік компонентів, які позначають мікропластик: Acrylates/C10-30, Acrylates Crosspolymer (ACS), Alkyl Acrylate Crosspolymer, Carbomer, Ethylen-Vinylacetat-Copolymere, Nylon-6, Nylon-12, Polyacrylate, Polymethyl Methacrylate, Polyquaternium, Polyquaternium-7, Polyethylene (PE), Polypropylen (PP), Polyothylenteraphthalat (PET), Polyurethan (PUR), Polyurethan-2, Polyurethan-14, Polyurethan-35.

Якщо складно запам’ятати всі назви, достатньо просто перевіряти, чи є в складі компоненти, що починаються зі слів Poly і Acry. Найімовірніше, це пластиковий порошок.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram