Ніколи раніше Українське православ’я не було в епіцентрі релігійних подій так, як ми спостерігаємо сьогодні. Здається, щодень приносить карколомні, з огляду на фактичну кричущість, скандальні новини.

Журналісти збились з ніг, шукаючи релігійних оглядачів, які б у сотий раз озвучили події насиченого, буремного життя православної української Церкви, та, нарешті, пояснили спантеличеному загалу, що відбувається, і куди ми прямуємо далі.

Філарет – фігура знакова. Це він підтримав українську Церкву, коли Україна ставала незалежною. Він очолював практично маргінальну церковну структуру, яка була "поза законом" та існувала "поза" канонами, всупереч РПЦ в Україні. Однак, в умовах "трикратії" (УПЦ КП, УАПЦ, УПЦ) православ’я в Україні, напевне, так і не об’єдналося, якщо б "голос народу" не залунав так голосно, що його "почули" і влада, і весь світ.

Читайте також: ПЦУ позбавила Філарета прав архієрея

Лише поспіль, якось несподівано, але, напевно, закономірно, з’ясувалось, що існування на маргінесах та у конфлікті для очільника КП виявилось зручніше, ніж повноцінно-самодостатнім чином. Тому, що це – модель зрозуміла, "обкатана", відома, пройшла випробування часом "кращих років життя"…

Чимось мені це нагадує ностальгію по колишньому СРСР: не так вже й там було ідеально, проте звично для того, хто ностальгує, адже він – "звідти родом"... Місце народження, як відомо, не обирають. Так само неможливо обрати батьків. Тому-то сакралізується все це, як найкращі етапи власного життя.

Ось і тут маємо: хай у конфлікті й на маргінесах, але ця, "опозиційна", модель звична, доступна, природніша навіть.

Питання у тім, а куди далі? Революції, збурення мас "Церква КП" не досягне. І, скоріше за все, незабаром зійде нанівець.

Читайте також: Вибачте, Ваша Святосте, але ми обираємо шлях вперед – священник

При цьому спадає на думку відома оповідь, коли кожен – "гетьман", а, насправді, не може дати собі ради у великому та малому. До чого призводить "гетьманська чехарда", тобто прагнення і зміна влади, історії добре відомо. Проте ані авторитарне майбутнє, ані розподіл територій на клаптики у підпорядкуванні різних гетьманів, цілісності держави та її прогресивному розвитку аж ніяк не сприяє.

Найгармонічніше розвивається цілісна особистість, яка вміє вибудовувати, а не руйнувати. Гасло: "До основанья, а потом…", – має залишитись у минулому.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram