Парламентська Асамблея Ради Європи останніми днями перетворилася на поле бою. Наша делегація – молодці. Їм можна тільки подякувати, що вони всіма силами б’ються та спиняють російську навалу, яка суне на Європу. А вона суне подібно до середньовічних золотоординців. І, як то не раз бувало в історії, знаходяться ті, хто радо розчиняє свої ворота перед злісним ворогом та зустрічає його хлібом-сіллю.

З останнього. Делегації Литви, Латвії, Естонії, Польщі, Словаччини, Грузії та України повертаються додому, щоб проконсультуватися зі своїми урядами щодо подальших спільних дій в наступних сесіях. Це – протест проти тріумфального повернення Росії до зали ПАРЄ.

Чому тріумфального? Бо вона в’їжджає туди, ніби окупант (яким і є) – безкарно та з високо піднятою головою. Зі сторони РФ – жодних поступок. Саме цього вона домагалася п’ять років, відколи її позбавили права голосу за анексію кримського півострова.

Зрозуміло, що не останню роль у цьому поверненні зіграли гроші – Росія заборгувала майже 100 мільйонів. Але це планувалося давно, бо перші дзвіночки задзеленчали ще напередодні президентських виборів в Україні.

Читайте також: Як Україні реагувати на постійне порушення міжнародного права з боку Росії

Росіяни, зрозуміло, сформували свою делегацію. У неї ввійшла четвірка депутатів від окупованого Криму. На них висять персональні санкції. Тому наразі євродепутати звернулися до Венеційської комісії, яка має розтлумачити законність обрання цих депутатів по кримському мандату. Якщо Венеційська комісія визнає їх, це, по факту, буде легітимізацією окупації та анексії Криму.

Президент мовчить. Він якось абстрагувався від подій, що розгортаються на міжнародному рівні. Написав тільки у Фейсбуці, що рішення щодо повернення росіян його розчарувало. Нема коли йому, мабуть, бо то Адміністрацію в ОПУ переназиває, то зустрічається з власником Viber, який заснували, до речі, росіяни.

Цікаво, що Зеленський напередодні старту сесії ПАРЄ зустрічався особисто з канцлеркою Німеччини Ангелою Меркель та президентом Франції Еммануелем Макроном. Якщо не вдаватися в тонкощі, то саме ці дві країни виступили локомотивом у поверненні росіян у сесійну залу Парламентської Асамблеї Ради Європи. Отих євроскептиків-популістів у Європарламенті просто би не вистачило, щоби протягнути такі рішення.

Неприємно вразила за-місяць-експрем’єрка Великої Британії Тереза Мей. Мовляв, Росію треба повертати, бо це – єдиний майданчик, який може вберегти громадян РФ від прямого наплювання на права людини.

А тим часом Росія плювати хотіла на якісь там європейські інституції. Буквально вчора вона прислала Україні ноту, що не виконуватиме рішення трибуналу з морського права щодо звільнення наших військових моряків та повернення трьох суден. “Визнавайте російський закон”, – йдеться в тій ноті. Між іншим, у росіян є закон, який дозволяє не виконувати їм рішення Європейського суду з прав людини. ЄСПЛ – це структурний підрозділ Ради Європи, як і ПАРЄ.

Цікаво, що в своїх рекомендаціях для делегації РФ Парламентська Асамблея Ради Європи не згадала анексію Криму та окупацію частини Донбасу. Не згадала вона й політв’язнів. Пораяла тільки звільнити 24-х моряків. А далі – захистити чеченських геїв, співпрацювати зі слідством по MH17, розслідувати вбивство Нємцова та, найголовніше, сплатити членські внески.

Взагалі є варіант, що Кремль намагається зараз обміняти Крим на Донбас. Щось на кшталт “ви забуваєте про Крим, а ми виходимо з Донбасу”. Під час зустрічей тристоронньої контактної групи росіяни вже пропонували цей сценарій. Експредставник України в ТГК Роман Безсмертний підтвердив останнє ще в листопаді 2018 року.

На жаль, Європа може сторгуватися на цьому, Україна ж – ніколи. Навіть Зеленський неодноразово повторював, що Крим і Донбас – це Україна. Тут цікаво, що Путін говоритиме з Трампом про ситуацію в Україні під час зустрічі в японській Осаці, де відбуватиметься саміт G20 – Великої двадцятки. Розпочинається саміт 28 червня, тобто вже завтра.

Зі Штатів чітко заявили, що ні на які торги в українському питанні не підуть. Утім, Трамп знаний комерсант та вуж, який змінює шкіру. Свого часу він політикував у Демократичній партії, а потім перебіг до республіканців. Такий його розворот не стане новістю.

Звісно, що кримсько-донбаський обмін бажаний для багатьох, але точно неприйнятний для синів та дочок України, які боронили територіальну цілісність неньки. За таким розкладом у країні може вибухнути дуже неприємна ситуація, про яку й писати страшно. Але це найпесимістичніший перебіг подій. Навряд чи та сама Європа допустить його.

Утім, якщо хочеш миру – готуйся до війни. Європа в історичному розрізі вже кілька разів допускала, говорячи мовою шостого президента України, “факапи”, які призводили до тотального пі… песемістичного розвитку подій. На жаль, за цей факап ратують доволі потужні в Україні політичні сили, ті, що за мир за будь-яку ціну. Та й люди, які опинилися заручниками російської інтервенції на Донбасі щиро його привітають.

Проте треба розуміти, що Росія з Донбасу нікуди не дінеться. Там буде сила-силенна її агентури, яка буде каламутити народ. Зрештою все закінчиться черговим “референдумом” та новим спалахом агресії.

Читайте також: Що зробить ПАРЄ, коли московські танки посунуть на Харків?

***

Найогидніше, що все це відбувається напередодні парламентських виборів в Україні. Як і в 2014-му, зовнішні сили наразі користують з нашої слабкості. Підіграють цим зовнішнім силам усіляки гниди, про які казав Симон Петлюра ще сто років тому. А як ще тлумачити спроби скасувати декомунізацію назв вулиць, мовний закон, правила нового правопису та інші речі? Останніх п’яти років ніби й не було, а всілякі недобитки потирають руки, бо “ера хунти” закінчилася. Тут уже мова не про політичні вподобання, а про наше існування. І всілякі партії та їхні функціонери, громадські організації, волонтери мають стати на захист України від марень будь-яких зовнішніх ворогів про наші території. Скажи імперії “Зась” та думай не стільки про завтра, скільки про умовне післязавтра, де доведеться дивитися в очі тим самим кримським татарам.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram