Ви ще не бачили туалет-музей, який я виявив в одному з райцентрів на Кіровоградщині. Цитую сам себе.

Після того, як там провів свій майстер-клас із сучасних педагогічних технологій, запитав: а де можна справити природні потреби? Директорка школи подивилась на мене пильним оком і відповіла запитанням на запитанням: Вікторе Володимировичу, ви ж не перевіряючий, ви ж свій? Кажу: свій! –То он там, за школою в "нужнику". – А якщо б був перевіряючим? – Ходімо покажу!

Читайте також: Что такое "Plan S" и почему он может окончательно добить украинскую науку

На другому поверсі показує модерновий туалет з іспанськими кахлями, польською сантехнікою, турецьким милом, німецькими сушильниками для рук... На всю цю красу витратили з бюджету за тодішнім курсом більше 20 тис. дол... І все було б чудово, якби не одне "але". Води немає!

У цьому селищі з водою біда... Централізоване водопостачання, як Ріо для Остапа Бендера, є "голубою" мрією. Тому до приходу перевіряльників прибиральниця тьотя Дуся з відра наливає воду в бачок унітазу, і вони мають можливість його змити, мабуть, ще в якийсь бачок зверху теж наливають з відра воду, щоб вони могли помити руки... Увесь інший час туалет не діє.

Читайте також: Треба закривати заклади, де немає студентів, кваліфікованих викладачів і належної матеріальної бази – експерт

За рік з Кіровограда приїздили поважні "гості" лише раз, тож можна підрахувати "вартість" їх комфортного ходіння в цей туалет і відповідно "окупність" таких вкладень в освіту. З огляду на те, що туалет "по-європейськи" кілька років був основним маркером реформи освіти, головним завданням чиновників було прозвітувати про кількість облаштованих туалетів і "освоїти" виділені на ці потреби чималі кошти.

Те, що у багатьох випадках, це були недіючі моделі, нікого не хвилювало.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram