18 липня була знижена облікова ставка НБУ. Це вже друге зниження ставки у 2019 році, тепер вона становить 17%, пише у своєму блозі на НВ голова Ради Національного банку України, колишній міністр економіки України Богдан Данилишин.

Зниження ставки викликало палкі експертні дискусії.

Чимало було коментарів від представників реального сектора економіки, які давно й активно висловлювали невдоволення попереднім рівнем облікової ставки. Але і зниження ставки вони коментують не в комплементарних тонах. Невже наші промисловці настільки вибагливі, мовляв, і підвищення ставки їм не подобається, і зниження ставки вони критикують? Думаю, підприємці просто не вважають такі символічні зниження ставки гідними схвалення і не бачать приводу для оптимізму. Спробуймо розібратися, наскільки справедлива така точка зору.

Рівень облікової ставки Центробанку тим чи іншим чином визначає вартість кредитів для фізичних та юридичних осіб. Прийнято вважати, що залежність тут прямо пропорційна. А в разі інфляції – обернено пропорційна: чим вище ставка ЦБ, тим нижча інфляція.

У чому негативний бік високої облікової ставки? Великий відсоток за користування кредитом призводить або до стагнації економіки, або до того, що вона не може в повній мірі використовувати свій потенціал. Бізнес не розвиває нові виробничі потужності або не задіює повною мірою наявні, оскільки не в змозі обслуговувати кредитні зобов’язання, а споживачі відмовляються від багатьох серйозних покупок через дорожнечу позикових коштів. Рівень споживання знижується, виробники в гіршому разі скорочують обсяги виробництва, у кращому – збільшують їх не тими темпами, якими могли зп дешевших кредитів.

Читайте також: Скасування ліміту може сприяти збільшенню прямих іноземних інвестицій – голова Ради НБУ

Саме час порушити питання – а чи висока облікова ставка в Україні? Переважна більшість промисловців та експертів стверджують, що висока. Спробуймо розібратися.

Перше. При інфляції в річному обчисленні в 9% облікова ставка НБУ становить 17% (ще квартал назад була 18%). Практично дворазове перевищення.

Друге. Порівняймо з іншими країнами. Зі співставних з Україною країн вище облікова ставка в Аргентині, Ірані й Туреччині. У кожній із цих країн свої проблеми: Аргентина вкотре страждає від наслідків правління чергових популістів. Іран витрачає ресурси економіки на утримання своїх позицій у Сирії, та ще й перебуває під американськими санкціями. Туреччина ще не оговталася від наслідків торішньої економічної кризи, який був підсилений втручанням влади в політику Центробанку. В Аргентині ставка ЦБ становить 59% за інфляції 57%. В Ірані ставка ЦБ становить 18% при інфляції 52%. У Туреччині ставка ЦБ становить 24% за інфляції 16%. Як бачимо, ні в Аргентині, ні в Туреччині дворазового перевищення ключової ставки над рівнем інфляції немає. А в Україні є.

Третє. Порівняймо деякі показники структури капітальних інвестицій в Україні за 2010−2018 роки.

Частка капітальних інвестицій, здійснених за рахунок банківських кредитів, починаючи з 2014 року, впала нижче 10% від загального обсягу капінвестицій, а з 2015-го не перевищує 8%. Причин для цього чимало, але й досить високі ставки за банківськими кредитами роблять свій внесок. А вони своєю чергою залежать і від облікової ставки НБУ. Звичайно, вона – не єдиний фактор подорожчання кредитів. Думаю, цей фактор поступається за своєю вагою тим загальним політичним й економічним ризикам, великому обсягу "поганих" кредитів, складнощам позичальників із належним забезпеченням позик. Але ігнорувати його не варто.

Четверте. Ще один механізм зв’язку облікової ставки із кредитуванням описують ефектом витиснення державою приватних позичальників із кредитного ринку через активні держзапозичення. Не дивно, що банки замість того, щоби кредитувати підприємства з усіма наслідками, що випливають із цього ризиками, купують ОВДП із прибутковістю 18−19% річних, що дає їм змогу не особливо турбуватися про кредитні ризики, юридичні перевірки застави, постійний моніторинг фінансового стану позичальника. Ось і виходить, що банки інвестували в ОВДП понад 350 млрд грн (на їх балансі більше 45% перебуває в обігу обсягу держоблігацій), частина з яких могла б піти й на кредитування економіки. Я веду до того, що ставки по ОВДП орієнтуються на облікову ставку НБУ. І нинішній рівень облікової ставки стимулює вкладення банків в ОВДП, а не кредитування реального сектора економіки.

Читайте також: Будь-які зміни у ступені незалежності НБУ впливають на процес економічного зростання – Данилишин

Чи можна з чотирьох наведених вище міркувань зробити висновок, що облікова ставка НБУ завищена? Відповідь на це питання залежить від економічних поглядів і філософських переконань. Але реальний сектор економіки та багато експертів не в захваті від дій НБУ щодо зменшення облікової ставки. Їхні претензії вочевидь не до самого початку циклу зниження ставки, а до суто символічних кроків зниження (двічі по половині процентного пункту), які навряд чи скільки-небудь серйозно вплинуть на кредитування реального сектора економіки.

Не так і складно відповісти на питання, чому правління Нацбанку утримує облікову ставку на рівні, який майже вдвічі перевищує інфляцію. Мабуть, не зовсім впевнене в тому, що реалізується прогноз НБУ щодо інфляції – 6,3% до кінця 2019 року. Подібна невпевненість не обов’язково свідчить про недостатньо якісне прогнозування, просто є ризики, які постійно нависають над малою відкритою економікою з експортно-сировинною орієнтацією, яка склалася в Україні. Та й інфляційні очікування населення в нас традиційно високі.

Напевно, надто обережне зниження ставки – це тонкий сигнал від НБУ, який свідчить про те, що розглядається можливість подальшого пом’якшення грошово-кредитної політики. Про це говорить і прогноз НБУ щодо рівня облікової ставки, розрахований на період до кінця 2021 року. Базовий сценарій Нацбанку передбачає подальше зниження облікової ставки до 8% протягом наступних років за умови стійкого зниження інфляції до мети 5%.

Деякою мірою це схоже зі стилем дій ФРС США або Євроцентробанку, які таким чином формують у суб'єктів економіки уявлення про середньостроковій політиці ЦБ і створюють у них відповідні очікування. Але є дві проблеми. Перша – рівень довіри до НБУ поки ще не настільки високий, як до ФРС або ЄЦБ. Друга – ситуація в економіках США та єврозони якісно відрізняється від положення в економіці нашої країни: відрізняються проблеми, мети, ступінь впливу зовнішніх факторів.

І може так скластися, що не всі українські підприємства в найближчій перспективі зможуть розвиватися або взагалі збережуться на плаву за поточного рівні ставок по кредитах. Тому те, що буде з обліковою ставкою через 2,5 роки, їм цікаво в теоретичному аспекті, але зараз їх найбільше хвилює питання елементарного виживання. Та й чи будуть інфляція та облікова ставки такими, як прогнозує Нацбанком – питання відкрите.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram