Принижені та зневажені – це не назва роману російського письменника Федора Достоєвського. Це нинішнє реальне становище і соціальне самопочуття українського вчительства.

Цей пост має 2,7 тис. поширень за одну добу. Які ще потрібні докази відсутності реальних змін у соціальному становищі сіячів "розумного, доброго, вічного"?

Така ситуація є наслідком удавано-потішної дебюрократизації, збереження пострадянської "вертикалі" управління та дикої сваволі місцевих "божків", деградації директорського корпусу, потурання мутній агресивній хвилі навколо школи та вчителя тощо. Попри гучні декларації й демонстративні акції, вчительство залишається найбільш пригнобленою та упослідженою верствою населення України.

Читайте також: Проблему вгадування на ЗНО можна вирішити одним наказом УЦОЯО, – думка

А у пересічних громадян навмисне культивується ось таке бачення школи та нашої професійної спільноти: "На моє щораз міцніше з року в рік переконання, освітяни – це один з найбільш шкідливих класів нашого суспільства. Чи знаєте ви, що в Україні працює 500 000 шкільних вчителів? Це більше, ніж горезвісних ментів. Вічно "ниючих" про тяжке життя – при тому, що потік охочих навчатися в "педах" не вичерпується, влаштуватися в школу в місті практично нереально, а вчителів-пенсіонерів зі шкіл виносять тільки в останню путь. Я вже давно стверджую, що школа – це не інститут середньої освіти дітей, це навіть не "камера схову" для дітей на час, допоки батьки на роботі. Ні, насамперед школа – це система працевлаштування осіб, мало на що здатних в іншому житті, і тому особливо лояльних чинних на даний момент владі".

Як бачимо, у нас саме "учілки" і "менти" є найненависнішими соціальними групами.

Утім, щодо останніх ситуація дещо поліпшується, бо таки є нова поліція і є серйозні зусилля щодо ребрендингу цієї служби. На жаль, майже нічого не зроблено заради того, щоб супутником нової української школи став новий привабливий образ вчителя.

Читайте також: Освіта, педагогіка – не ремесло, у якому можна запропонувати операційні дії за єдиним алгоритмом, – експерт

У нашому хворому соціумі школа і вчитель продовжують відігравати компенсаторську роль (такий собі колективний "хлопчик для биття"). "Маленького українця" у нас всюди принижують і гноблять. Єдине місце, де він може себе відчути королем (вою) – це школа. Тож, наші співгромадяни потоптатися по слабшому нагоди не втрачають...

Як казав перший президент, маємо, що маємо…

Зайве доводити, що ні нової, ні старої української школи не буде без вільного, впевненого в собі, розкріпаченого, високопрофесійного, матеріально забезпеченого, гордого і чесного українського вчителя!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram