У 2018 році в промисловості України було зайнято менше 15% економічно активного населення України. Це навіть менше, ніж в сільському господарстві (18 %). Тобто фактично Україна вже перестала бути потужною індустріальною державою. А ще на початок 90-х років ХХ ст. промислова інфраструктура могла забезпечити роботою понад 40 % працездатного населення. 

Читайте також: Найдет ли Украина в грядущем общемировом кризисе верный выход из тупика?

Такі структурні зміни в економіці України наочно відображають її кризовий стан. І це не може не викликати тривогу, бо різко знижується частка галузі, яка єдина у змозі призупинити трудову еміграцію українців на заробітки за кордон та втрату людського потенціалу загалом.

Але з промисловістю пов’язані не лише проблеми зайнятості, але й обороноздатності держави, її науко-технічного прогресу. Тому деіндустріалізація – це і деградація фахово-кадрового потенціалу, і загрози зниження рівня науки та освіти, а також і загалом інтелектуального потенціалу суспільства. 

Читайте також: Радянські репресії і Україна. Як людей перетворювали на біомасу

Вирішити проблему призупиненні негативних тенденцій в форматі поста в ФБ однозначно не можна. Але важливо усвідомити сутність проблеми. А далі ставити на всіх політико-адміністративних рівнях, особливо найвищому, питання про необхідність нової індустріалізації України.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram