Популярність прийшла за один день. Так можна сказати про чернігівського екскурсовода Ервіна Мідена. Відео з фрагментами його екскурсії облетіло Інтернет і вже набрало понад мільйон переглядів. Тепер хлопця запрошують на ефіри центральних телеканалів.

Утім, на екранах телеканалів Ервін Міден почав з’являтися ще з 5 років, до речі, саме знімальна група і наштовхнула хлопчика на те, аби надалі екскурсії стали невід’ємною складовою його життя. Тож журналісти ЧЕline теж скористалися нагодою та поспілкувалися із зірковим екскурсоводом міста.

Далі ви дізнаєтеся, чому в нашого героя таке незвичне ім’я, як він ставиться до своєї неочікуваної популярності та чим займається у вільний час.

Популярність прийшла неочікувано?

Так, абсолютно. Було не до того. Зараз доводиться якось розбиратися з цим.

Ервін Міден – це ваш псевдонім?

Ні, це справжні ім’я та прізвище. Батько – німець, мати – українка. Назвали мене на честь німецького дідуся. І ось тепер ім’я додатково вирізняє мене з-поміж інших екскурсоводів. Мій рідний регіон – це Седнів. Чернігівщина – це моя друга маленька Батьківщина. Мої німецькі родичі живуть на землі Рейнланд-Пфальц (на кордоні між Бельгією та Францією).

Читайте також: "Кочубеївщина": чому нашим політикам варто навідатися в Борщагівку

Я туди їжджу, навідую родичів і допомагаю батькові, він у мене фермер. Але в Україні почуваюся більш вільно та комфортно.

Чи часто їздите до Німеччини?

Нечасто, у мене не так багато вільного часу. Переважно я приїжджаю до родичів влітку, коли треба допомогти батьку зі збором урожаю, і ще на німецьке Різдво. Мій батько – цікава особистість. Він у своєму регіоні один із провідних йогів, а ще просто звичайна добра людина, фермер, який займається землею. Моя німецька родина дуже велика, вона дружня і мені допомагає в усьому. До речі, у мого батька є мрія, аби я здобув другу вищу освіту саме в Німеччині.

Розкажіть про свою українську сім’ю?

Я вже майже рік одружений із чудовою, красивою Анютою. До цього зустрічалися приблизно 5 років. Вона моя перша помічниця, моя підтримка в усьому, я дуже радий, що вона тримається до останнього, коли стільки багато проблем приносить її чоловік (сміється. – Авт.)

Моя мати була істориком. На жаль, вона померла у 2017-му році, для мене це була величезна втрата. Мама – історик, професійно займалася збором матеріалів усної історії щодо міста Седнів, у нас вдома є маленький архів. Прикро, що мати пішла з життя дуже рано, адже тільки вона володіла чималою кількістю інформації та усної історії. Я отримав лише коротенькі записи, які мені ще треба дешифрувати, наразі не знайшов на це часу.

Ви знаєте німецьку мову?

Скажімо так, мову я знаю, але не скажу, що великий гуру її застосування. Тим паче, моя німецька – діалектна, і я ще нею повністю не оволодів. Бо вона досить таки специфічна, не кожен німець зрозуміє.

Розкажіть про своє навчання: шкільні роки, університет…

Я навчався у 3-й школі міста Чернігова. Відверто кажучи, ця школа і була тим майданчиком, завдяки якому я зміг себе реалізувати і як екскурсовод ще в шкільні роки. Після завершення школи у 2010 році вирішив отримати сертифікат екскурсовода у Чернігівському інституті економіки та управління. А тоді не допускали на навчання без вищої освіти. Але оскільки я вже повноцінно проводив екскурсії, то керівництво заплющило очі на факт, що в мене ще її не було, і допустило на навчання до цих курсів. Тоді я став одним із наймолодших учнів і сертифікованих екскурсоводів міста.

Що стосується вишів, то мав кілька варіантів: я в шкільні роки не думав навіть про історію, це завжди для мене було хобі, а екскурсійна справа тим паче. Я планував йти в напрямі астрономії, хотів вступати до Харківського аерокосмічного інституту, проте дуже серйозне навчання в школі мене втомило і я захотів відпочити, тому вступив до Інституту історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського. До цього інституту я ходив з 9-го класу, тому був уже знайомий з програмою усього першого курсу, тож для мене під час навчання взагалі не було проблемою готувати семінари, бо я їх знав наперед. І досі я ще ніяк не розпрощаюсь із цим закладом, нині працюю у відділі міжнародних зв’язків університету, а також закінчив тут торік аспірантуру. Зараз планую захистити свою дисертацію. І тоді це вже буде гран-фінал мого великого шляху історією, або ж, можливо, ще буде докторська.

Екскурсії ви проводите як хобі?

Вірно, я екскурсії почав водити з 5 років, це було більше пародією на них. Але оскільки я жив у Седневі, біля Георгіївської церкви (там, де знімали фільм «Вій») і до реставрації було дуже тяжко туди добратися та знайти ту маленьку стежинку. Якщо туристи не знаходили дороги і бачили дітей, то завжди питали, як дійти, тоді я казав: «Ідіть за мною» – і вів гостей через свій город. А поки вів, то намагався розповісти їм історії, які мені розказувала мати. І мені сподобалося, що люди приємно реагують. Одного разу до нас завітала знімальна група телеканалу «Інтер». Відзняла сюжет і підписала мене маленьким екскурсоводом. І я сказав – це моє.

Коли вже почали часто проводити екскурсії в Чернігові?

Зі шкільних років, тоді вже почав до історії ставитися досить серйозно. Полюбляв книжки, для мене велике значення мала література авторства Герарда Кузнєцова. Він подавав історію Чернігова у вигляді легенд. Я вважаю його одним зі своїх вчителів. Але тоді я ще проводив такі офіційні екскурсії, намагався тримати марку. Жодних сміховинок не було, виключно фактаж. Однак із роками просто почав помічати, наскільки важко утримувати увагу людей, від звичайної екскурсії слухачі втомлюються і їм потрібна якась розвага. Я почав експериментувати та подавати історичні факти у вигляді жартів. Зараз уже це основне. Я завжди кажу, що професійних екскурсоводів багато і з ними конкурувати я не хочу. Але я чудово розумію, що ніша саме розважальної екскурсії ще не заповнена. І я подаю якісний матеріал, хоч і жартома. Тому я завжди кажу своїм слухачам, що сьогодні я в ролі митця, й починаю свою екскурсію.

Ви вже відчуваєте, що популярність збільшилася?

Популярність я відчув через два дні після того, як кусочок відео потрапив у Facebook. Я про нього взагалі не знав. Я людина трішки асоціальна, й у соцмережах мав сторінку, яку завела та вела моя дружина. Уявіть собі, до подій на цій сторінці було підписників людей триста, які додавалися зазвичай після екскурсій. Я сторінку ніяк не рекламував. І зненацька дружина мені каже, що щось трапилось і на цю сторінку за день підписалися більше тисячі людей. Починають надходити повідомлення з подякою, з побажаннями, з пропозиціями та проханнями про екскурсії. І я до цього був абсолютно не готовий, бо в мене робота і дисертація, та й взагалі наукова діяльність. І мені зараз доводиться з усім цим розбиратися.

Уже був вихід у ефір на «1+1». Звертаються ще якісь центральні канали?

Дякувати Богу, що поки тільки «плюси». Але також мене запросили на перемовини щодо якогось проекту на СТБ – чи то історичного серіалу, чи то ще чогось. Поїду – дізнаюся.

Читайте також: "Кочубеївщина": чому нашим політикам варто навідатися в Борщагівку

Кілька років тому була передача одного з режисерів «Орла і Решки» Євгенія Синельникова, він робив у YouTube свою програму, яка вийшла на YouTube-каналі «Орла и Решки» під назвою «Дома лучше». І так, я брав участь. Приємно було, що звернули увагу люди, які вже є відомими особистостями.

Чи є у вас ще якесь хобі? Вистачає часу?

Відверто скажу, що хобі, яким я займаюся постійно, – це екскурсійна справа, також ще читання. Паралельно з прочитанням наукової літератури ще цікавлюся сучасними класиками. Колись займався бджолярством, це було самостійне рішення завести пасіку, тримав її, допоки в один день мої два вулики не перезимували і після того вже якось не мав жодної весни, щоб відновити. Крім того, я ще займаюся генеалогічними розвідками, і пошуком людей-седнівців, які загинули в роки Другої Світової війни. Який парадокс: німець займається пошуком долі та де поховані люди, які зникли безвісти.

У вас запланована безкоштовна екскурсія 25 серпня, не боїтеся навали людей? Як даватимете собі раду? Чи можлива екскурсія за таких умов?

Так, це щось мені нагадує наші перші екскурсії анімаційні, які ми влаштовували з Оленою Костирко. Але у нас є гучномовець, хоч я його і не люблю, однак доведеться використовувати. А також ми робимо безкоштовну екскурсію в Любечі 17 серпня, о 10-й годині, під час відкриття фестивалю «Київська Русь». Це унікальний досвід для мене і команди, бо ми там ще жодного разу не бували як екскурсоводи.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram