Я часто критикую Володимира Зеленського та його найближче оточення. Але, як вимагає стара дискусійна школа, критикуєш – пропонуй. Не можна же просто сидіти й дивитися на це все. Що варто було би запропонувати в нинішній ситуації із позицій управлінської теорії та практики?

Я виходжу з того, що Зеленський і його оточення отримали максимальну концентрацію влади, а це означає – і відповідальності за все (про велику розвилку президента читайте тут). Але вони не здатні впоратися з управлінськими, безпековими, економічними та соціальними проблемами, що стоять нині перед Україною, – бо навіть набагато потужніша та більш згуртована команда була би нездатна зробити це самотужки.

Водночас треба розуміти, що Зеленський є законно обраним президентом. Інших президентів найближчим часом у нас не буде. Всі розмови про те, що хтось на його місці впорався би краще, є чистими спекуляціями, порожніми балачками, – нікого іншого нема. А про неконституційні шляхи забудьте, це дорога в пекло.

Отже, маємо таку систему умов та обмежень:

1. Величезні виклики у сфері безпеки, економіки, державного управління.

2. Нездатність впоратися з ними.

3. Велика концентрація влади.

4. Лише конституційні механізми.

Читайте також: Дилема Зеленського: ставати українським президентом чи лишатися російським коміком?

Що робити?

Аналіз умов та обмежень призводить до однозначного висновку: треба ділитися владою. Тобто робити протилежне тому, що робиться зараз.

Концентрація влади в умовах щільного потоку складних і різнопланових проблем створює "горлечко пляшки", призводить до низької якості управлінських рішень, перевантаження та зриву керівників, пропускання ударів (у термінах боксу), що загрожує нокдауном і втратою керування. Окрім того, суперечлива комунікація, яка виникає затакого перевантаження управлінської системи, створює додаткове напруження й ризики.

Дуже дивно звучить пропозиція ділитися владою, звернена до того, хто її щойно надзвичайно вдало сконцентрував, чи не так? Але стратегія має нелінійну логіку. Іноді треба віддати, щоб отримати більше. Наприклад, власник грошей, що хоче збільшити свої статки, не тримає гроші при собі, а віддає з метою отримати більше: інвестує в підприємство або вкладає в банк. Поділитися владою зараз означає суттєво продовжити тривалість і якість власної влади в майбутньому.

Що означає "ділитися владою"? Це означає створення кількох відносно незалежних центрів ухвалення рішень, які би несли власну відповідальність і координувалися, а не керувалися президентом, із чітким розмежуванням сфер відповідальності. Це дозволить зібрати найкращих людей і налагодити кращі процеси, розпаралелити їх та суттєво підвищити якість управлінських рішень.

1. Штаб війни

Війна є найважливішою з реалій сьогодення, й вона відбувається не лише на фронті, а й у дипломатичній, інформаційній та інших сферах. Потрібен системний підхід до неї, інакше постійно програватимемо, адже супротивник вчився вести таку війну все життя.

Україна має конституційний орган, який повинен стати таким штабом, – РНБО. Нинішній секретар РНБО є висококласним управлінцем і здатен це зробити. Треба посилити Раду та її апарат військовими, дипломатичними й інформаційними фахівцями та дати їй можливість самостійно готувати стратегічні й оперативні рішення. Контроль президента забезпечується його головуванням в РНБО за посадою.

Читайте також: Зеленський досі ніяк не збагне самої сутності російсько-української війни

При цьому РНБО не може займатися жодними іншими питаннями, крім національної безпеки та оборони. Міністр закордонних справ має стати головним речником у всіх міжнародних питаннях, так само має бути визначений єдиний речник із питань оборони (міністр чи НГШ, або, може, хтось інший – головне, щоб усе суспільство його сприймало як єдиного речника), що зніме із президента обов’язок постійно публічно реагувати на події війни, з яким у нього поки що не дуже виходить впоратися.

2. Штаб економіки

Це уряд. Необхідно призначити прем'єр-міністром незалежного фахівця найвищої кваліфікації та дати йому право створити ефективну команду. Не керувати урядом із офісу президента, а затвердити в парламенті програму дій і дати повну самостійність. Контроль президента забезпечується його правом вето на закони, ухвалені парламентом з подачі уряду. Уряд, а не президент несе повну відповідальність за соціально-економічну сферу.

Незалежний технократ на чолі уряду також позбавить президента типової для України загрози виростання прем’єра в нову політичну фігуру. Детальніше в цій статті.

3. Штаб права

Реформа судів і прокуратури, а також інших правоохоронних органів є окремою великою проблемою, де громадяни мають великі очікування. Можна призначити ручні органи управління й керувати ними в ручному режимі, але це стане продовженням практики, за яку звинувачували попереднього президента.

Реформу правосуддя треба доручити третьому штабові, відокремивши цю діяльність від офісу президента. На жаль, конституційні органи, що безпосередньо мають керувати реформою, самі перебувають у жалюгідному стані. Таким штабом реформ може стати профільний комітет Верховної Ради, посилений міжнародними радниками.

Війна, економіка, справедливість – три кити сучасного українського порядку денного. Розмежування центрів відповідальності за прийняття управлінських рішень дозволить не лише суттєво підвищити їхню якість, а й за допомогою грамотної комунікації перенести частину відповідальності із президента та керувати очікуваннями громадян, що стане дуже важливо, коли рейтинг почне падати. А це буде скоро, бо надзвичайно завищені та суперечливі очікування громадян справдити неможливо.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram