У рідному Кременці, що в Тернопільській області, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинув володар гран-прі фестивалю "Червона рута" 1989 року – легендарний український кобзар Василь Жданкін.

В останні роки співак облюбував їзду на скутері, його часто можна було побачити за кермом у місті чи дорогою на дачу, якою так пишався, адже природа там була нерукотворної краси.

2 вересня 2019 року, приблизно біля 20 години вечора, він, як виявилося, востаннє виїхав на ньому з рідної хати, легкова машина збила його на смерть за якихось кількасот метрів від домівки. Аварія трапилася там, де, видавалося, не могла би ніколи статися...

Читайте також: Подушка безпеки: оберіг, сповнений вишиваної магії

Василеві у травні сповнився 61 рік, був у розквіті творчих і життєвих сил, перебував на мистецькому пікові ... Здавалося, що його життєвий стержень і його висока духовність і кремезна статура матимуть запас принаймні на понад 100 земних років... На все воля Божа...

У підручниках з історії України Василь Жданкін завжди фігуруватиме як перший виконавець майбутньої головної пісні країни на великому концерті. Надзвичайно на той час забороненої – нині нашого Державного Гімну, "Ще не вмерла Україна"!

У дуже драматичний момент він її на фестивалі "Червона рута" у вересні 1989 року заспівав. У серці кожного, хто бодай раз зазнав розкоші від зустрічі з його неповторним тембром, хто, хоча б на мить, оцінив щире золото його інтонацій і хто, хоч подумки, зміг пережити з Василем Жданкіним незагоєний душевний біль незліченних поколінь князів і гречкосіїв, козаків і священиків, воїнів і поетів за несправдженою українською мрією, співак займає особливе місце.

У його житті було багато випадкових, але надзвичайно цікавих, колоритних і доленосних історій, про які можна писати книжки. Народився Василь Жданкін на Кубані. Разом із батьками дворічним переїхав у село Білокриницю (неподалік Кременця), що на Тернопільщині. Змалечку полюбив народний спів. Згодом дитячий, а пізніше й юнацький слух звабили всесвітньо відомі Робертіно Лоретті та Маріо Ланца. У пошуках самого себе вчився на єгеря, потім на хорового диригента. Але доля розпорядилася так, що став кобзарем.

Читайте також: Інтелектуали нічого не "проґавили" – письменник

Свій багатогранний талант сповна розкрив у львівському театрі "Не журись!" Його зірковий час припав на першу "Червону руту" 1989 року, де отримав гран-прі фестивалю. Правда, до останнього свого дня Василь був переконаний, що ця нагорода належить Вікторові Морозову, не лише його землякові, а й троюрідному братові, який відіграв величезну роль у житті співака.

Після Чернівців Василь став ледь не національним героєм. Згодом упродовж довгих семи років займався "івановщиною", доки йому старець-чернець у далекому німецькому Мюнхені не відкрив очі, що це один із проявів сатанізму. Аби пережити "зіркову хворобу" і знову стати на ноги, якийсь час столярував при жіночому монастирі та співав у церковному хорі. Протягом шести років узагалі не співав через певні внутрішні суперечності, апатію та депресію. Не йшло в лад і сімейне життя.

Але, на щастя, у вірі в Бога знайшов себе і своє місце в житті. До останку шалено тішився своїми дітьми – Христинкою і Настею, дружиною Іриною, внучками. І хотів, хотів співати…

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube