Після запуску нового парламенту у режимі "скаженого принтера" переважна більшість населення відчула оптимізм та прилив ейфорії. І тільки дехто непокоїться, що "країна рухається в бік авторитаризму". А от у мене відчуття, що ми вже живемо за певного його прототипу. Лишилося обмежити права і свободи, і це стане очевидним для всіх. Якщо дуже спрощено, такий режим правління визначається, передусім, значним зосередженням влади в одних руках. А не тим, чи вважаєте ви "хорошими" рішення та закони, які "колективний Зеленський" штампує у шаленому темпі без узгодження інтересів різних груп у суспільстві (що у свою чергу є ознакою демократичного врядування), чи навпаки, вважаєте їх "поганими".

Читайте також: Волошина: Голосування щодо недоторканності не має жодного практичного сенсу, це – сигнал

Але для українського авторитаризму немає ресурсів. Ми не Росія, що тривалі роки витримувала соціальний контракт із населенням "достаток замість свободи" завдяки надприбуткам від нафти. Я не буду заглиблюватися в дискусію, чи дійсно Україна є найбіднішою країною Європи, але очевидно, що наша країна переживає тривалу структурну кризу. І часу на стратегію "маленьких кроків" у нас немає, країну врятує тільки стрибок та кардинальні зміни. І якщо у команди Зе розвинений інстинкт самозбереження, то після того, як вони самі підігріли очікування населення на швидкі і видимі результати, вони просто вимушені будуть їх реалізовувати.

Читайте також: У парламенті зараз руйнують одну з основних цінностей України – Пекар

Але до того часу "яйця Зеленського" в руках міжнародних кредиторів. Бо ми живемо в країні "траншевої економіки". Позики будуть виплачуватися разом із процентами за наш із вами рахунок, а не абстрактного держбюджету. А бере їх влада під певні умови. Це також звужує їй простір для маневру. Зокрема, в питанні війни із Росією. Ряд потужних гравців у ЄС давно хочуть поставити галочку done на цій проблемі та повернутися до співпраці із "глибоко європейською країною", як-то нещодавно назвав Росію Емманюель Макрон. І зовсім не факт, що їхнє бачення буде прийнятним рецептом для України. Але така доля усіх країн, які не демонструють свою суб’єктність та не спромоглися побудувати ефективні державні інституції.

І для любителів чорно-білого світу. Усе складніше. Я не адепт команди Зе чи партії Порошенка.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube