Наші думки – лакмусовий папірець, який проявляє реальний стан душі й тіла. Вони впливають на те, чи буде наше життя сумним і хворобливим, чи здоровим і щасливим.

На жаль, найкоротший шлях до фізичної хвороби – наші думки. Звучить і направду загрозливо, але це факт. Так працює мозок. Розберемося?

Наприклад, стрес. Уявімо людину, яка постійно живе в цьому стані. Сьогодення для більшості з нас і є суцільним стресом. Ми весь час перебуваємо в ньому – невідомість попереду, швидкозмінюваність тут і зараз…

Що робити? Як робити? Що буде, якщо? А якщо не буде?

Усі ці невідомі – загроза для нас, бо ми не здатні передбачити майбутнє й контролювати теперішнє. Нас опановує страх перед невідомим, до цього страху ми подумки повертаємось багато разів на день, тренуємо мозок жити в страху.

Що відбувається далі, за нашими думками?

Мозок, як вірний захисник, реагує відповідно до загрози – мобілізує відділ нервової системи (так званий симпатичний відділ), який посилає сигнал до тіла, і тіло мобілізує величезну кількість енергії у відповідь на подразник. На фізіологічному рівні тіло активізує всі ресурси організму, щоб упоратися з небезпекою.

Читайте також: Шлюб знижує ризик розвитку деменції – дослідження

Як мозок активізує тіло в момент стресу?

Активуються зіниці, щоб краще бачити, пришвидшується серцебиття й пришвидшується дихання, щоб мозок отримував достатньо кисню для базових реакцій на стрес – бігти або нападати.

У кров виділяється більше глюкози, щоб ми могли зосередитись на вирішенні небезпечної для життя ситуації, кровотік переходить в екстремальний режим, імунна система активується й сповільнюється, коли адреналін і кортизол наповнюють мускули, щоб ми мали достатньо сил втекти чи нападати. Мозок активно жене кров із переднього мозку (відповідає за креативне й творче мислення) до заднього мозку (відповідає за інстинкти).

Так мозок мобілізує організм в реакцію повної готовності до небезпеки. Усі органи, як ціла армія, збираються для захисту. І ця чудова здатність мозку – мобілізувати всі сили для боротьби з небезпекою направду геніальна й критична для нашого виживання. Якби не факт, що в такому "аварійному" режимі жоден організм не здатен знаходитись протягом тривалого часу.

Перебуваючи весь час у стані стресу, ми власноруч (точніше власними думками) можемо буквально вивести з робочого режиму і тіло, і мозок. Як? Переживаючи в думках стресові події зі свого минулого чи надаючи подіям із майбутнього "стресового" значення.

Читайте також: ТОП-5 причин, почему нам нужна утренняя зарядка

Ми не можемо визначити майбутнього. Це факт. Ми не здатні контролювати те, що станеться, й керувати ним на 100%. Це абсолютно точно. Але. Ми точно здатні взяти на себе відповідальність і бути усвідомленими щодо того, про що думаємо, якого значення в думках надаємо тим чи іншим подіям, як ставимось до непередбачуваності й невідомості.

Що робити?

1. Узяти на себе відповідальність за власні думки. Усвідомлено контролювати те, що ми думаємо.

2. Видихати страх "майбутнього" і вдихати радість, щастя, жити "тепер". Жити сьогодні. Відчувати дихання, свободу думки й силу віри.

Очевидно, що я не агітую вас перемкнути фокус із "робити" на "думати". Я закликаю вас усвідомлювати те, що наші думки й почуття формулюють нашу особистість. Саме думки впливають на те, що ми робимо, а те, що ми робимо, окреслює наше здоров’я. Ну, а здоров’я, як ви зрозуміли, багато в чому визначає наше життя.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube