Знецінення. Саме ця інфляція цінностей є причиною багатьох проблем сучасної України.

У нас знецінене все найважливіше – освіта, наука, культура, мова, влада. Після кількох Майданів ми точно знаємо, що в нас є гідність. Але що робити з цією гідністю там, де нічого не цінується, не зрозуміло.

Освіта в Україні відбувається для галочки, а наука – для корочки.

Навіть у найкращих університетах найрозумніші люди пишуть диплом "на від'ї*ись". Вони обирають якісь махрові теми, які насправді взагалі не потрібно було б досліджувати, які нічого нікому не дають, особливо їм самим. Вони знають про подвійні стандарти: є справжнє життя, а є університет. Навіть якщо ти можеш собі дозволити не працювати в університеті, ти йдеш на якусь роботу на повний день замість ходити на пари – бо що я сидітиму на парах, як лох. А потім за кілька років платитимеш гроші за круті тренінґи, на яких розповідатимуть рівно те саме, що розповідалося на прогуляних парах.

Читайте також: Потребуємо більше віри – чому й у що сам

Це подвійне дно ще зі школи починається – не знаю, що вони всі там роблять на уроках, якщо потім треба все одно ходити до репетиторів, аби скласти ЗНО. Для кого написані ці запитання на тестах і навіщо людині ці знання, про які запитують – теж не завжди зрозуміло. Але так має бути.

Є святий канон класики української літератури у шкільній програмі, закладений радянськими ідеологами – і його ревно дотримуються. Не руште святе, це класик. У результаті школи маємо не лише відразу до української літератури, але й до читання взагалі.

Наука в Україні відбувається для корочки. Ті, хто хочуть займатися реальною наукою, змушені втікати закордон, до гарно оснащених лабораторій і якоїсь реальної наукової мети. Ті, хто хочуть залишитися тут і бути науковцем, перебувають у якісь суцільній драмі абсурду. В оточенні тих, хто займається наукою не заради науки, поступу, пошуку інструментів і розв'язання якихось справжніх проблем, а заради статусу.

Культуру в Україні знецінювали системно й поступово. Водночас відбита можливість взагалі сприймати й оцінювати культуру – це якраз завдяки знеціненій освіті.

Читайте також: Чому всім нам слід пам'ятати про довгу перспективу

Українську мову знецінювали ще системніше, і зараз варто використовувати всі можливі інструменти, щоб зупинити цю інфляцію. Люди з освітою для галочки добре ведуться на рекламу – тому українську мову й культуру треба рекламувати за всіма правилами бізнесу, і це має стати насамперед масовим товаром. Який ти обираєш, бо хочеш, а не тому що тебе змусили. Все, до чого змушують, якщо і робиться, то робиться для галочки. Вірусне й чіпке, як пісня гурту Kazka, наприклад. Щоб із кожної праски.

Як знецінилася влада? Знецінена влада – це можливості для себе. Справжня влада – це усвідомлення того, що ти можеш все змінити й усе залежить від тебе. І відповідальність за тих, хто у твоїй владі. Знецінення влади в Україні відбувалося від системного знищення еліт, які усвідомлювали справжній сенс влади. Влада має бути аристократичною – викшталтована, муштрована, освічена, сильна, впевнена, з манерами й цінностями. Так, у тебе все є, ти багатий – але ти ще багатший, якщо багаті всі, хто під твоєю владою. Але влада у країні, де знецінене все найважливіше, теж не може почати щось цінувати.

Нам не пощастило, що саме час неоцинізму. Коли круто нічого не цінувати. Чому ми ведемося і пристаємо на це, що нічого більше не цінне, не вартісне й усе лайно. Я думаю, що гідність – це також боротися за свої цінності. І не робити нічого "для галочки".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube