Популізм буває різним, наприклад: ідеологія, стратегія, дискурс або політичний стиль. Останній вид ближчий до демагогії, а дискурс – до невиконаних обіцянок політиків у привабливій формі гасел та формування надмірних нереалістичних очікувань у виборця, що провокує його на несвідомий вибір.

Насправді, інколи політики дають такі обіцянки, виконання яких буде отрутою для держави або суспільства. Помилка неурядових організацій, які займаються моніторингом цього явища у тому, що вони переважно фокусуються на словах та їх механічній імплементації (або ні). В той самий час, антиелітарний глобальний рух призвів до того, що політиками обирають громадян з обіцянкою нічого не виконувати (міський голова Рейк’явіка). Проблема ж не настільки пласка.

Це дуже небезпечно на ідеологічному та стратегічному рівні, бо вони свідомо провокують розкол суспільства, як базової передумови для власної перемоги. "Бідні люди" проти "корумпованих еліт" – це не тільки про Україну-2019, а й про США та Великобританію 2016 року тощо. Або ви з народом, або з зарозумілим Брюсселем. Ці узагальнення вже повинні змушувати виборця тривожитись, що їх хтось обманути хоче, але ж ні. Віра в те, що суспільство – гомогенне "пюре" з однаковим баченням, горизонтом планування, цінностями, вподобаннями – це прийом загального спрощення, яке також є інструментом популістів. Розкол, який створюють прибічник ідеології популізму – тектонічний. Зшивати нації після такого дуже важко. І я не про Україну зараз, а про більш розвинуті, економічно стабільні держави з сильними інституціями.

Читайте також: Ціна популізму на прикладі Берліну

До речі, популісти, які перемагають, серед пріоритетів визначають руйнування інституцій, бо з перспективи досягнення їх мети – це тактично правильно, якщо жодна система стримування не працюватиме. На другому місці - порушення чи обмеження прав людини, бо ціль виправдовує засоби.

Антипопулізм розвиває і культивує елітарність (кваліфіковану, відповідальну), плюралізм, бо хейтити опонентів ефективно в системі координат популістів, різноманіття й толерантність, лібералізм, громадську участь та відповідальність (служіння і суспільне благо). До речі, саме мобілізація тих, хто ніколи не ходив на вибори, не брав участі у виробленні рішень та політик, є ядерним електоратом для справжніх гравців-популістів (Брексіт). Тому громадська участь і інклюзія є хорошою протиотрутою від популізму.

Читайте також: Project Syndicate: Может ли прямая демократия победить популизм

Загалом, неопопулізм, як глобальне явище, є антиглобалістською течією, яка глобально перемагає на багатьох континентах (отака гримуча тавтологія). Ви кидаєте виклик світу, правилам, світовому порядку, вас не дуже турбують кліматичні проблеми, перспективи нових світових економічних криз, міграція і її причини, бо ж ви в своїй хатинці, де затишно можна гратись на настроях власного народу.

Всі схожості з нашими реаліями є випадковими, бо така картина стала типовою для багатьох країн, де перемагають ліві/праві/центристи-популісти.

Що з цим робити? Рухатись від протилежного: будувати сильні інституції, забезпечувати якісну освіту та формувати середній клас, підтримувати інтелектуальну еліту, забезпечувати участь громадян у політичних процесах, оберігати збалансовані медіа та підвищувати їх вагу.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube