Країна опинилася у вихорі політичної кризи. Ми знаходимося у точці перетину десятків складних проблем, кожна з яких може розхитати нашу державу. Треба визнати, що нагромадження критичних проблем спричинено наслідками корупційно-злочинного правління порошенківської банди, а також певною бездіяльністю нової влади протягом декількох місяців. Зараз закінчився «медовий місяць», який розтягнувся більше ніж на 100 днів і був витрачений на вояжі, знайомства з лідерами Західного світу, засідання в органах місцевої влади, працевлаштування друзів.

Дуже довго нова влада вступала в свої права, не актуалізувала важливі питання, не організовувала їх обговорення в суспільстві, не приймала невідкладних рішень. Можливо, позначилася недосвідченість Президента Зеленського, оточеного радниками від олігархів. Так чи інакше, але на його голову звалилася купа вкрай складних проблем, для вирішення яких немає ні часу, ні умов. Проте ці проблеми точно так же звалилися на голову усім нам, українцям, а отже ми не можемо бути осторонь. Через звалище критично складних проблем і їх невирішення усі разом можемо втратити державу. Які найскладніші проблеми?

Читайте також: Нынешнему правительству стоит понять только одно: у него уже нет права на полумеры и необдуманные эксперименты

1)Закінчення війни на Донбасі і повернення захоплених Росією територій. Є, на мій погляд, три варіанта дій: а)відвід російських (разом з місцевими бандформуваннями) військ і повернення ОРДЛО в лоно України з послідовністю кроків за формулою Штайнмаєра, тобто починаючи з виборів органів місцевої влади за законами України; б)замороження воєнного конфлікту в Донбасі на сьогоднішніх позиціях, якщо переговори за Нормандським форматом не приведуть до першочергової демілітаризації захопленої території і виведення російських та сепаратистських воєнних підрозділів з цієї території; в)надання сепаратистській кримінальній владі на Сході Донецької та Луганської областей права автономного функціонування, як анклаву у складі російської федерації.

Найменш продуктивним, на мій погляд, є перший варіант (а), який грає на користь Росії, а для нашої країни є безперспективним, бо легітимізує бандитів і залишає відповідні території під окупацією військ агресора: путінська воєнна машина не покидала жодного шматка територій країн колишнього радянського табору, окупованих нею.

Майже такі ж наслідки матиме реалізація другого варіанту розв’язання воєнного конфлікту (б). Відмінність від першого варіанту лише у тому, що влада терористів під наглядом росіян не узаконюється, а отже залишається надія на майбутнє повернення втрачених земель. Проте продовжиться кровопролиття і людське, і економічне.

Перебування окупаційних військ дає нам право визнати ОРДЛО окупованими і відмовитися від повернення захопленої території у склад української держави до того моменту, поки росіяни не покинуть наші землі (в). Можна буде підписати угоду з Росією про тимчасове перемир’я і припинення воєнних дій, а наша країна позбавиться криміногенного, проросійського, економічно деградованого анклаву. Так, було з країнами Балтії після другої світової війни.

Читайте також: Шаг Зеленского, который позволит нормализовать ситуацию в стране

Таке ж рішення у 1955 році прийняв Президент ФРН К. Аденауер, коли йому пропонували прийняти до складу його країни Східну Німеччину, на території якої знаходилися війська СРСР, а влада залишалася у руках німецьких комуністів. При третьому підході до вирішення проблеми, підкреслюю, війна буде зупинена, а наша країна не визнає сепаратистський проросійський режим у Донбасі. А формула Штайнмаєра - фактично шлях до визнання цього режиму, що сьогодні збурило українське суспільство.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube