Богдан Яременко

На протести влада відповіла серією інтерв‘ю та промов. Нас запевняють, що нічого особливого не сталося. Просто перемовник у Тристоронній контактній групі в Мінську Леонід Кучма надіслав представникові ОБСЄ Мартіну Сайдікові листа. Аналогічні листи підписали представники окупаційних адміністрацій. Ось і вся "формула Штайнмаєра".

Що ж до розведення військ у Золотому та Петрівському-Богданівці, то голова Верховної Ради Дмитро Разумков запевнив, що ніхто не збирається кидати українських громадян на призволяще. Безпека, за його словами, зберігатиметься за рахунок Національної гвардії та правоохоронців. Можна тільки вітати спроби влади налагодити комунікацію з активними громадянами. Але тут постає питання: чи дійсно має місце відверте роз‘ясненням ситуації? Чи не заколисують народ, допоки не стане пізно? Так про що говорять нам владці? А головне, про що вони мовчать?

Розмови про поліційні сили, які мають замінити військових, можна було би сприйняти за гарантію безпеки, якби не один момент. Українські поліціянти патрулюватимуть тільки ту територію, яку сьогодні контролює ЗСУ. А, хто вийде "на чергування" із того боку? "Народна міліція"? А хто це, чим буде озброєна, а головне – хто її контролюватиме? Ніхто ж не говорить про механізми, які б унеможливили протистояння українських поліціянтів із тими самими загарбниками, тільки перевдягненими. 

У Хорватії, до прикладу, поліційні патрулі були спільними – один хорват, один серб й один американський військовий. Ми часто чуємо, що треба йти на поступки, щоб не гинули українські військові. Але, хіба українські поліціянти – не люди? Хто гарантує їхню безпеку, коли вони носом до носа зіткнуться із російськими "міліціянтами"?

Читайте також: Путін підсмажує Зеленського на повільному вогні – Портников

Довгий час Україна домагалася введення миротворчих сил ООН і запровадження поліційної місії ОБСЄ. Першим мали би передати військові позиції, а на других покладалася правоохоронна функція на всій непідконтрольній території. Хто й коли зняв цю вимогу? А головне – навіщо? Все це має вигляд одностороннього відведення українських військ і перекладання відповідальності на плечі озброєних пістолями поліціянтів. Відкритим також залишається питання про спроможність поліціянтів зупиняти наступ, якщо російська армія рушить уперед.

Що ж до міжнародного аспекту, то тут ситуація ще заплутаніша. Голова Комітету з міжнародних відносин Богдан Яременко розповів, що лист Леоніда Кучми Мартінові Сайдіку, яким було погоджено "формулу Штайнмаєра", не є обов'язковим до виконання. Але одразу ж, майже в тому ж реченні додається, що Україна "без певних наслідків не зможе відмовитися від своїх слів". За словами нардепа, "формула" має стати частиною українського законодавства. Інакше – і тут Яременко знову суперечить сам собі – "це матиме наслідки не тільки у вигляді реакції Росії та продовження війни, а викличе і реакцію Заходу", каже він.

То що ж це за лист такий, який одночасно ні до чого не зобов‘язує і внаслідок якого має бути змінене законодавство, щоб не наражати Україну на негативну реакцію західних партнерів? Явні суперечносты в одному й тому ж інтерв‘ю наводять на думку про маніпуляцію та намагання приховати правду. Пам’ятаєте, як президент Зеленський проанонсував, що чинний закон про особливості врядування ОРДЛО буде змінено на якийсь новий. Про це ж говорить і пан Яременко. Але з його слів виходить, що мова йде про закон "Про особливий статус". Особливості самоврядування на певних територіях та особливий статус цих територій – це ж не одне й те саме.

І тут хотілося б уточнити. Якщо ми говоримо про те, що в унітарній Україні мають з‘явитися землі з особливим статусом, тоді це зміна територіального устрою держави. Причому законом, що прямо заборонено Конституцією. П‘ять років Україна наполягала: "Жодної федералізації, жодних особливих статусів". Чому раптом позиція змінилася? І навіщо тоді влада продовжує стверджувати, що ніяких суттєвих змін не відбувається? 

Якщо зміни є, то хотілося би бути впевненими, що всі ці поступки не тільки задля того, щоби президент Зеленський міг поручкатися з Путіним у Парижі під час саміту в нормандському форматі. Одне тішить. Влада таки згадала про російські танки. Хай і без прив‘язки до планів відвести українські війська з укріплених позицій. "Коли люди кажуть, що не можна йти ні на які компроміси з ворогом, то я хотів би нагадати, що не наші танки стоять під Тамбовом. А російські танки стоять на Донбасі. І в Криму. У таких умовах Росія вважає, що вона має право диктувати нам якісь умови", – сказав Яременко.

Читайте також: Сховатися за "папєрєднікамі" не вийде: коли насправді почалася капітуляція

Та якщо ми визнаємо наявність зброї та військ, то чи не маємо водночас говорити, де саме вони перебувають? Мінські домовленності передбачають відведення важкого озброєння на 50 км від лінії, яка була затверджена 2014 року. Згідно з узгодженими всіма сторонами документами, Дебальцеве зараз має контролювати Київ. Тоді чому ми говоримо про "розведення військ" від наявної лінії фронту на 1 км, а не вимагаємо від російської сторони відсунутися на ті кордони, які вже були узгоджені в Мінську 2014-го?

Якщо вже так хочеться виконувати Мінськ, то й розводьте війська на 1 км від лінії 2014 року. Замість цього у ЗМІ вже з‘явилися нові карти, згідно з якими українські військові мають залишити Піски, Авдіївку й інші политі кров‘ю рубежі. Чи означає це, що Україна погоджується з новою офіційною лінією та відступає від неї ще далі вглиб контрольованої території? Але тоді це здача територій. Ніяк по іншому "забудькуватість" щодо Дебальцева трактувати не можна.

У зв‘язку з усім вищесказаним, мені згадалася інша формула – формула Маклуена. Герберт Маршалл Маклуен – канадський філософ, філолог, дослідник впливу медіа на аудиторію, стверджував: "The medium is the message". Буквально це означає, що зміст послання і є його сенсом. До прикладу, якщо коротеньке відео за змістом є рекламним роликом, то його сенсом є реклама, тому що він є знаряддям спонукання до купівлі-продажу якогось товару. Водночас, такий самий за тривалістю ролик, який за змістом – музичний кліп, має геть інший сенс. Форма одна, однак аби зрозуміти, що вона в собі несе, потрібно ретельно дослідити її зміст.

Так от, "формула Штайнмаєра" за змістом дуже схожа на Харківські угоди. Вона теж містить малозначущу відкриту частину, яка приховує величезну кількість уточнень і тлумачень. Так само за допомогою підписаної в Харкові знижки на газ, Росія протягла свого часу збільшення чисельності контингенту в Криму, згоду на перебування на території України співробітників ФСБ і право на переозброєння ЧФ РФ без контролю з боку України. Чим усе закінчилося – ми знаємо.

Пояснення влади настільки суперечливі, в них стільки питань, які лишаються без відповідей, що їх просто неможливо сприймати без скепсису. Російські інтереси, методи, лекала та методички – ось що українці відчувають та проти чого виходять протестувати. І поки не відбудеться повернення до україноцентричного порядку денного акції протесту тільки посилюватимуться.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube