Богдан Яременко

Ну от знову. Голова Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва п. Богдан Яременко записав ціле відеозвернення про таке: капітуляції не буде, а так – ми зараз діємо за "Мінськими угодами".

Може, й не буде. Але. У зверненні особливо прекрасні дві фрази. Перша – що Кучма за дорученням Зеленського підтвердив все те, що ще Порошенко узгодив. Друга – "більшої" капітуляції, ніж була 2014 року (тобто при підписанні угод), влада не допустить.

Це голослівні запевнення, які не відповідають реальним діям. Задовбався повторювати аргументи – але доводиться. Отже.

По-перше, якщо все вже було аж так погоджено роки тому, навіщо треба було би знову це підтверджувати зараз? З якої радості Москва з усієї сили на цьому наполягала? Президент Зеленський і так всіляко за мир. Що, Москва йому чомусь не довіряла? Чи річ просто в тому, що те, "погоджене", не таке вже й "погоджене" було, і саме тому тупо не виконувалося?

Читайте також: Путін підсмажує Зеленського на повільному вогні – Портников

По-друге. Є Закон України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей". Є в цьому законі стаття 10, де чітко вказані "червоні лінії" – умови проведення виборів в ОРДЛО. Зокрема, повноцінна участь українських партій та медіа, а головне – роззброєння загарбників і невтручання у виборчий процес.

Цей закон для України має вищу силу за "Мінські угоди", бо вони парламентом не ратифіковані й частиною законодавства не є. Пан Яременко це знає? Знає, він профі.

Цей закон продовжували щороку. Пан Яременко це знає? Звісно, знає. Але тепер стало конче потрібно ухвалити замість цього закону інший. Чому?

Гадаю, пан Яременко теж знає. Але якраз цього він не каже.

Натомість він каже, що не буде зради більшої, ніж у "Мінських угодах". Окей! Забудьмо, як декотрі затято критикували ті угоди й запевняли виборця, що зробялть усе інакше. Спитаймо про інше: а ті обмеження зради, які є в чинному законі, залишаться чи ні?

Бо якщо ви збираєтеся діяти чітко за угодами – то треба ці обмеження знімати. І всі обіцянки про "червоні лінії", озвучені в тому числі вустами таких високих осіб, як голова МЗС, спікер і сам президент – то локшина на вуха.

Читайте також: Сховатися за "папєрєднікамі" не вийде: коли насправді почалася капітуляція

Отже, чому треба було підтверджувати вже нібито підтверджене попередниками? Чому Москві так впеклася формула Штайнмаєра? Чому так потрібен новий закон? І – так, а що ми отримуємо від агресора у відповідь, врешті-решт? Чому за вже зроблені поступки – типу тієї ж формули – поки не отримали нічогісінько?

Ми вимушені політично, Захід тисне? То так і скажіть. Ви ж не те що "брехливі попередники", ви ж "чесні слуги народу". Водночас і поясніть, чому чотири з половиною роки цього тиску не було. Ну бо ж не діяли угоди – й нічого, ніхто на нас санкцій за це не накладав і навіть про це словом не похопився.

Ось у чому суть питання. Але ж так добре відволікати від суті розповідями про "клятого баригу". "Баригу" ж більшість українців не любить – так само, як більшість українців не в курсі про ст. 10, згадану вище. Тож елементарне відволікання уваги від суті справи робиться на раз-два.

До чого, до речі, долучаються й багато палких і самовідданих нелюбителів Зеленського, які починають із п. Яременком та його однодумцями суперечки про Штайнмаєра – а то й Зеленського та Порошенка, не проти ночі будь сказано – замість конкретно та предметно питати щодо конкретної та предметної теми. І щодо того, то чому ж ця тема замовчується або мікшується переведенням стрілок на попередників.

Не давайте себе заморочити.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube