MENU

Чи може Україна перемогти Росію

1500 8

Розумію, що багато читачів сприймуть таку постановку питання з іронією. Мовляв, з огляду на неспівмірність сучасних військових потенціалів України та Росії нема підстав і говорити про це. Хоча на момент розпаду СРСР різниця була і не дуже суттєвою, але через різні провали української політики ситуація на сьогодні є, на жаль, такою, що не дає Україні сподівань на перемогу у прямому масштабному збройному протистоянні.

Але про перемогу над Росією можна і потрібно говорити! І не лише говорити, а й працювати в цьому напрямі. І що робити? Попри усю складність реальні варіанти все ж є. І основний з них – добитися розпаду або зміни політичного режиму в Росії. Об’єктивні підстави для таких процесів також наявні, бо Росія – це штучна країна, полірелігійна і багатонаціональна імперія, яка включає 21 національну республіку, 9 автономних країв та 4 автономні округи.

Окрім того, це величезна за площею держава, різні частини якої є слабо комунікаційно пов’язаними між собою. Геополітичними союзниками України в протистоянні з Росією можуть також бути й інші чинники (різке погіршення економічної ситуації та життєвого рівня населення, конфлікти політичних еліт, протистояння у відношенні регіони – центр, регіони – регіони, несприятливе геополітичне сусідство Росії та ін.).

Читайте також: Что необходимо знать о кремлевском "миролюбии"

З огляду на етнонаціональну структуру населення порушити політичну цілісність Росії найбільше підстав мали б національно-визвольні рухи пригноблених народів. Для цього є й об’єктивні підстави: фактично у всіх національних республіках зростає частка корінного неросійського населення, що мало б стати сприятливою передумовою для висування ним нових державно-політичних вимог. Але, на жаль, розмах національно-політичної боротьби порівняно з ситуацією наприкінці ХХ ст. – значно нижчий. З російських республік на той час найбільший державоформуючий потенціал мали Татарстан й Чечня. Але центральній російській владі вдалося фактично підкупити провідні верстви Татарстану і у ході жорстокої війни ліквідувати державність Чечні. Так само Кремль різними способами розправився з національно-політичними рухами в інших республіках.

Тому не дивно, що нещодавно один громадський активіст з Удмуртії, А. Разін, протестуючи проти асиміляції свого народу, вчинив акт самоспалення. Але так чи інакше відновлення та активізація національно-визвольних рухів за певних умов є реальною. І саме Україна могла б стати «каталізаторм» та вагомою опорою таких процесів. При цьому можна використати досвід Антибільшовицького блоку народів, створеного у свій час закордонними українцями для розвалу СРСР. Що в цьому напрямі треба зробити? Перше, підготувати різні інформаційні матеріали про національну історію, культуру та політичні права пригноблених народів Росії. Друге, донести їх через різні інформаційні засоби (радіо, телебачення, інтернет, соцмережі) до національних середовищ (як національними мовами, так і російською).

Тут потрібне спеціальне радіо- та телемовлення. І третє, активно підтримувати політичні вимоги національних регіонів.
Теоретично можливою є й активізація політичних рухів за суверенітет великих регіонів Росії – Сибіру, Уралу, Далекого Сходу, Дону. І такі політичні ідеї також мають свою історію. На їхній значущості у свій час робив наголос Ю. Липа у книзі «Розподіл Росії». Тому також реально провести в Україні конференції, саміти щодо аналізу цієї проблеми, створити відповідні центри, встановити зв’язки зі зацікавленими особами. На Кубані ще є підстави і для створення проукраїнських політичних осередків.

Для зміни політичного режиму в Росії треба працювати з різними опозиційними політичними партіями. Поки що в цьому контексті офіційні структури України щось робили, встановлюючи контакти з опозиційними російськими лібералами. Але ліберальні політичні сили в Росії мають відносно невисоку підтримку. Тому перспективним було б і налагодження контактів з деякими політичними рухами опозиційних російських націоналістів, адже окремі з них навіть засуджують порушення територіально-політичної цілісності України. Розуміючи це, Кремль на сьогодні значно жорстокіше розправляється з цими групами, ніж з опозиційними лібералами.

Читайте також: Нужна ли Украине "формула Штайнмайера"

Активізувати усі політичні рухи з дезінтеграції Росії найбільше можна через економічні важелі. Адже, якщо російські регіони відчують реальний дефіцит фінансів щодо покриття соціальних видатків, то відцентрові політичні настрої можуть різко посилитися. І в цьому напрямі з боку України також можна немало зробити, хоча імперія ще має значні економічні резерви.

Насамперед треба посилити українські санкції, цілковито призупинити будь-яке сполучення з Кримом (бо українці, відпочиваючи там, фінансують його), заморозити чи арештувати всі економічні та фінансові російські активи в Україні. І ставити питання про зміцнення міжнародних санкцій. У цьому плані на сьогодні в України є лише два союзники – Конгрес США та Великобританія. І з ними треба працювати, завдаючи Росії нових економічних збитків. Так само важливо узгоджувати деякі політичні акції з тими державами, які мають територіально-політичні конфлікти чи суперечності з Росією (Грузією, Молдовою, Китаєм, Японією).

Але активна українська політика з дезінтеграції Росії можлива за однієї умови – ліквідації в Україні проросійської «п’ятої колони», бо через неї Росія працює над дезінтеграцією України.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і YouTube

Мирослав ДНІСТРЯНСКИЙ


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі

Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини