Для початку – зізнаюся: я ейджист. Чи ейджистка, якщо утворити з цього негарного слова не менш некрасивий фемінітив. Я про це знаю. Тобто ейджистка усвідомлена, свідома свого гріха. Працюю над собою.

Як ота мама людиноподібної мавпи шукає бліх у свого мавпеняти, виловлюю в собі окремі ейджистські думки чи пориви. Витягаю їх із глибин підсвідомості на світ божий, щоб роздивитися – осмислити, усвідомити, проаналізувати і зрозуміти, звідки ростуть умовні роги в цього безумовного інстинкту.

Осяяння прийшло випадково, але безжально в раптовості усвідомлення, що ейджизм – не абстрактне соціальне зло, про яке читаєш у ліберальній пресі, а щось властиве мені. І, дозволю собі припущення, не одній мені.

Всі ми ейджисти?

А було все ось як. Ми сиділи з приятелем зі школи танцю в барі, і натхненні успішним виступом студентів, за келихом доброго вина жартували, розмовляли про те про се, аж доки зайшла мова про улюблених партнерів до танцю і улюблені місця.

В розпал розмови я згадала, що зі стареньким Джоном танцюю лише з ґречності, і то як не вдасться сховатися. Та й узагалі: музика там гарна, але є кілька "дідусів", з якими страшнувато, бо вони норовлять танцювати амбітно, підкрутити тебе в танці, а тобі страшно, що не втримають!

Захопившись жартом, я спершу не помітила, яким сповним ображеного болю поглядом дивився на мене Саймон. Він не сміявся зі мною, а якось зіщулився і підозріло-прохолодно поцікавився: "А кого ти називаєш дідусем? Ти ж знаєш, що я старший за тебе на 17 років?"

Image captionОдна свічка – за десять років. У суспільстві, де панує культ молодості, кількість свічок на торті може стати приводом для упереджень. Однак дискримінація за віковою ознакою заборонена законодавством

Присоромлена, я довго пояснювала, що мала на увазі набагато старших за нас із ним людей – от таких як Джон, якому біля 80, або ще одного, приязного Браяна, танці з яким ускладнюються яскраво вираженими симптомами хвороби Паркінсона.

Ми досі друзі, але після тієї розмови я назавжди затямила, що окреслення "дід", "тітка", "бабця", "дядько" можуть – і будуть – сприйняті кимось як прояв ейджизму, дискримінування чи упереджень за віковою ознакою.

Старий, малий і зелений

Мова не лише про упередження чи дискримінацію осіб, "старших за нас". Ейджизм так само застосовний до тих, кому зозуля ще не встигла накувати багато, бо вони навіть не усвідомили власну смертність, а memento mori для них – гарний, але порожній звук.

Тому щоразу, як виникає спокуса вдатися до універсальної відмовки "підростеш – зрозумієш", або "спершу подорослішай", "малий ще", "неопірене пташеня", "спершу наберися досвіду", – зупиняюся і кажу собі, а чи не є це повчальним підходом закоренілої ейджистки?

Читайте також: Сім історій про сексизм, із яким стикались українські журналістки

Image captionТруднощі перекладу: пояснюю концепцію другої молодості за українським рецептом. От тільки як буде "ягодка опять"? То, може, популярні народні вислови теж ейджистські?

Британське законодавство (дякуємо, ЄС!) забороняє дискримінацію за віковою ознакою, як і будь-яку іншу. Від 2010 року тут діє закон про рівні права, або Equality Act, який замінив попереднє британське законодавство про так звані законодавчо захищені характеристики, як от вік, стать, сексуальна орієнтація, вагітність тощо.

Цей закон не тільки забороняє утиски прав на робочому місці в зв'язку із віком, а й вживання дискримінаційної мови. Наприклад, фраза, яка декому невтаємниченому видається компліментом – "чудово виглядаєш на свій вік", – може бути підставою для скарги на дискримінацію.

Що й казати про всілякі відкрито образливі окреслення на кшталт "старий шкарбан", old fogey, чи "стара карга", old hag. Навіть позірно ввічлива англійська фраза little old lady, в перекладі – "старша жіночка", потрапила до великого переліку дискримінаційних.

А на роботі: хто як

Якось на семінарі з проблем кадрової політики нам показали кілька прикладів, чого робити категорично не можна, набираючи працівників.

Навіть якщо ви формуєте команду для роботи над молодіжними програмами, ви не маєте права в оголошенні бодай словом згадувати вік потенційних працівників, пояснювали нам юристи.

Але ж можна в оголошенні вказати щось на зразок "шукаємо енергійних любителів хіп-хопу для молодіжного проекту", перепитує одна радіо-діджейка. Відповідь – категорична і заперечна: запитувати про вік, як і вказувати дату народження в резюме, при влаштовуванні на роботу не можна.

Але ось вам секрет Полішинеля: закон забороняє ейджизм, але понад третина (34%) британців віком 50-64 кажуть, що регулярно зазнають дискримінації на робочому місці.

Найбільші порушники – працівники, яким за 30. Майже половина – 48% – учасників масштабного дослідження "Ейджистська Британія" визнали, що вживали на робочому місці дискримінаційну лексику у ставленні до старших за віком колег.

Читайте також: Жінки, що зазнали сексизму, втричі частіше за інших переживають депресію − дослідження

Загалом суспільство, у якому поширений культ молодості, але яке швидкими темпами "старішає", не може собі дозволити дискримінувати працездатних і фізично здорових сивочолих, кажуть економісти.

Проблема в тому, що багато ейджистів, як і я сама до тієї прикрої розмови із Саймоном, не усвідомлюють, що вживають дискримінаційну лексику і (потенційно) можуть порушувати закон.

Я затямила суб'єктивність підсвідомого ейджизму: всі, хто за віком за вас старший, видаватимуться вам "старими". Важливо – не ставити знак рівності між старшим (молодшим) і нецікавим, а ще – утримуватися від образливої мови. Принаймні на роботі!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube