Чим більше ми опиняємося в "суспільстві знань" (knowledge society), тим більше ми опиняємося в "суспільстві невігластва". Такий от парадокс сучасності.

Чому так? Бо слово "знання" за останні десятиліття змінило сенс. Воно все більше означає "прикладне знання", "спеціальне знання". Суспільство знань – це суспільство вузькопрофільних спеціалістів. Тому на місце інтелектуалів прийшли "експерти", а на місце державців – "технократи". І зник горизонт.

Читайте також: Ефект буде миттєвим: сім правил, які допоможуть учителю боротись зі списуванням

І ця тенденція буде продовжуватися: суспільство все більше фрагментується, і знання разом із ним. Тому ми все більше будемо мати гіперпрофесійних медиків, які є невігласами в економіці, чудових IT-спецалістів, які несуть маячню про історію (і навпаки), і геніальних бізнесменів, які не вміють відрізнити якісну новину від маніпуляції.

Провідна освітня ідея сучасності, що, мовляв, університети мають працювати винятково на "ринок праці", є згубною

Саме тому я кажу постійно: провідна освітня ідея сучасності, що, мовляв, університети мають працювати винятково на "ринок праці", є згубною і уже призвела нас в повний популізм. Бо "універсальна" освіта (якою має займатися університет, бо він так називається) зникла. Люди не мають хоча би базових міждисциплінарних компетенцій. Тому маніпуляції так легко проходять.

Читайте також: ЗНО для вчителів: який коефіцієнт корисної дії від цієї сертифікації

Професію для "ринку праці" можна здобути за рік-два. Університет – не про це. Він про горизонт знання. Про навичку вчитися, будувати зв'язки і "входити" (хоча б на поверхні) в головні дисципліни, які визначають наше життя.

Ось ключ до "критичного мислення". Бо яке може бути критичне мислення, якщо ти вузькопрофільний спеціаліст, а в інших сферах – повний невіглас?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube