Діяльність Росії у заявленому врегулюванні на Донбасі – це розставляння пасток, які дозволять досягти кінцевої мети: федералізації України.

"План Штайнмаєра"

По-перше, форсуючи фіксацію "формули Штайнмаєра" Москва прагне, щоб Україна не змогла контролювати Донбас до виборів. Очевидно, що в такому разі забезпечення прозорого виборчого процесу є неможливим.

По-друге, Москва наполягала, щоб під "формулою Штайнмаєра" стояли одночасно підписи як представника України, так і представників маріонеткових проросійських "урядів" у Донецьку та Луганську.

Читайте також: Согласование "формулы Штайнмайера" – результат пассивной Украинской политики. Можно ли его компенсировать?

Київ же оминув цю пастку і обмежився направленням окремого листа від імені представника України в Трьохсторонній контактній групі Леоніда Кучми представнику ОБСЄ Мартіну Сайдіку. Така форма дозволяє Києву не нести зобов’язуючої юридичної відповідальності в разі порушення Росією чи її бойовиками домовленостей – і цей лист можна буде повісити в туалеті, десь поряд з Будапештським меморандумом.

Вибори чи легалізація?

Очевидно, що проведення демократичних виборів в ОРДЛО – відповідно до українського законодавства та стандартів ОБСЄ, не входить у плани Кремля.

Розуміючи це, влада України відкидає проведення виборів на умовах бойовиків – президент і МЗС неодноразово давали зрозуміти, що російський варіант врегулювання в чистому варіанті неможливий:

• не буде повної амністії і узаконення "народної міліції";
• необхідно забезпечити безпеку у регіоні ще ДО початку виборчого процесу. Окупована територія не має залишатися під повним контролем ані Росії, ані самопроголошених "республік";
• вибори на Донбасі не відбудуться, доки звідти не виведуть російські війська.
• необхідна не тільки демілітаризація регіону, а й повернення на окуповані території ЗМІ, фінансування виборів з держбюджету, відновлення українського судочинства та банківської системи, повернення українських партій, які повинні брати участь у виборах на Донбасі.

Розведення військ

Складнощі виникли ще з однією умовою врегулювання – розведенням військ по лінії зіткнення. Україна підтвердила готовність до розведення сил та засобів в районі Золотого та Петрівського. Натомість російська сторона заблокувала визначення можливої дати розведення. А "народна міліція ЛНР" так і не розібрала свої укріплення біля лінії розведення. Мало того, представники незаконних збройних формувань, переодягені цивільними, проводять диверсійні заходи.

Регулярно продовжуються обстріли українських позицій – з гранатометів, ручних протитанкових гранатометів та великокаліберних кулеметів та навіть мінометів.

В таких умовах варто нагадати чим закінчувались попередні розведення.

Так, під час першого перемир'я у вересні 2014 р. Київ відвів війська на значну відстань і з 5 вересня 2014-го перестрілки припинилися по всьому фронту, за винятком Донецького аеропорту. Однак таке перемир'я російське командування сприйняло як слабкість. У жовтні 2014 р. без пострілів було оточено і захоплено український 32-й блокпост, який зазнав тяжких втрат. Окупаційна армія захопила чималі ділянки території, які, за умовами 1-го Мінська, мали контролюватися Україною. Під українським контролем мало перебувати велике місто Докучаєвськ, звідки РФ не вийшла. Розвести війська на визначені дипломатами межі було неможливо через відмову РФ.

Читайте також: Зеленський робить помилку, яка може обернутися для України трагічною поразкою

15 лютого 2015 року набуло чинності друге Мінське перемир'я і розведення військ. Воно було порушене через кілька годин. Російські окупаційні війська продовжили наступальні операції й захопили район Дебальцевого, який і за 1-ми, і за 2-ми Мінським угодами мав перебувати під контролем українських військ. Умови делімітації лінії фронту були знову зірвані. Це визначило боротьбу за контроль "сірої зони" — проміжку між позиціями, статус яких після провалу 2-го Мінська визначався суто військовими засобами.

Кордон

Путін не хоче допускати будь-кого на кордон з Україною – не тільки ВСУ, а й міжнародних миротворців. Москва регулярно направляє через україно-російський кордон на окуповані території боєприпаси, озброєння й війська. Тому для РФ контроль за кордоном – це збереження для себе можливості завдати удару по Україні через окупований Донбас у будь-який потрібний їм момент.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube