Якщо ти художниця, то навіть мишоловка у тебе розписана квітами. Якщо ти художниця, що повернулася з радянських таборів до найкрасивішого карпатського села, то ти мусиш мати ту мишоловку.

І щось таке сильне в собі, щоб не піддаватися на бачення суспільством того, що ти мусиш робити і якою ти маєш бути – найхазяйновитішою ever газдинею, а не оце от все творення – малювання, писання книжок, фотографія.

Ставлення до митця на селі (та й скрізь, і що головне, досі) – ти щось дивакувате та непрактичне. Тому треба мати неабияку силу далі робити своє, і тоді тебе поважатимуть навіть ті, хто не розуміє. А якщо ти ще й жінка, то ця сила потрібна удвічі більша.

Читайте також: Гуцульський Стікс: як близько ми стоїмо до світу міфів і магії

Я тішуся неймовірно, що на головному арт-майданчику країни, в Мистецькому Арсеналі, днями відкрили величезну виставку Параски Плитки-Горицвіт. Впевнена, що про неї знало занадто мало людей.

Якщо говорити штампами, то це "карпатська Приймаченко" – але штампами говорити не можна. Особливо про митців.

Тому що Параска Плитка-Горицвіт – це Параска Плитка-Горицвіт. Унікальна мисткиня із Криворівні. Це сотні світлин її односельчан на фоні гір, і це не просто аматорська фотографія – бо ми бачимо їхні душі.

Ми дізнаємося про час і про людей, а мистецтво найперше говорить про людей, і саме так, як ніщо інше не здатне нам розказати. Мінімальними методами, з найбільшою глибиною.

Читайте також: Країна баби Василини: п'ятиденна подорож у Карпати

Її малюнки про долю гуцулки, яка могла босою проходити кілометри між гірськими селами з важкезною ношею – пройдіть взуттми, спробуйте: це свідчення часу.

Не люблю я слова наїв, бо який же це наїв, коли воно справжнє. Примітивна техніка малювання? То й що.

Досягнути гіперреалізму можна освітою і тренуванням, але ти ніколи не розкажеш справжню історію, якщо не відчуваєш цей світ так тонко і так полум‘яно. І це робить тебе митцем.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube