Найбільша проблема дискусій про подолання конфлікту на Донбасі – ми забуваємо про те, що це не тільки українська проблема

І ми не наголошуємо про це світові на належному рівні. Процеси демократизації в Україні - це єдина причина російської агресії. Це те, чого російська держава сьогодні боїться найбільше, пише у своєму блозі на сайті "Новое время" народний депутат Інна Совсун.

Росія протидіє не тільки нам. Вона розгорнула гібридну війну проти усталених демократій, навіть не приховуючи цього. Ба більше – хизуючись цим.

Так, помічник Путіна Владислав Сурков у своїй одіозній колонці «Долгое государство Путина» прямо заявив: «Отказ от этой иллюзии в пользу реализма предопределенности привел наше общество вначале к размышлениям о своем, особом, суверенном варианте демократического развития, а затем и к полной утрате интереса к дискуссиям на тему, какой должна быть демократия и должна ли она в принципе быть».

Читайте також: Як не зробити з Донбасу Придністров'я? Уроки "миру" для України

Путін, судячи з усього, втручається у вибори в США, підтримує антисистемні та антиліберальні рухи в Європі, публічно заявляє про те, що ліберальна демократія віджила своє. Політика всередині Росії ще трагічніша: арешти опозиційних лідерів, обмеження у доступі до виборів на виборах у Москві, масові арешти протестувальників на вулицях. Це все — частина політики путінізму, політики, спрямованої на розхитування світової політики, на підпорядкування її путінським правилам та ідеям.

Ідеологічно це виправдовується смертю ліберальної демократії, про яку так любить говорити Путін та його посіпаки. І саме тому демократичні процеси в Україні викликають таку ненависть у Путіна, адже вони нівелюють його головну тезу про непотрібність демократії у 21 столітті. І вони небезпечно наближають демократію близько до безпосередніх кордонів Росії, і тому загрожують його пануванню.

Саме тому найсильніша і найрадикальніша протидія України Росії полягає у тому, щоб постійно підтримувати інтерес до дискусій про демократію у російській державі, у першу чергу – демонструючи спроможність демократії своїм власним прикладом. Найкраще, що ми можемо робити – поглиблювати та покращувати демократію в Україні.

І це необхідно підкріплювати активною та дієвою політикою на міжнародному рівні, доводячи спільність російської загрози для світової спільноти. А для цього потрібна проактивна комунікаційна стратегія української влади.

Наразі ми її не бачимо. Так, останні два тижні усі світові новини говорять про Україну – у контексті розмови президентів США та України. Але при цьому Україна виступає більшою мірою як об'єкт міжнародних відносин, на жаль, ми не показуємо належним чином своєї цінності для світу, не закріплюємо власну суб'єктність на міжнародній арені.

А це саме те, що потрібно робити спільними зусиллями. Ми маємо показувати, що Росія – ворог усіх демократичних процесів у світі. І ми опинились на вістрі цього протистояння, але фронт боротьби з російським агресором має бути спільним для всіх, хто прагне виживання демократії у світі. Світ має пам’ятати, що сьогодні демократію боронить українська армія, проте подолання російської загрози – глобальний виклик, який має мати глобальну реакцію.

Головне, що треба робити – вибудовувати спільну коаліцію на міжнародному рівні. Коаліцію, базовану на цінностях, коаліцію, яка буде протистояти поширенню путінських ідей в світі. І тільки так ми зможемо подолати російську агресію.

Читайте також: Росія розставляє пастки для України

Але ми також маємо пам’ятати, що не менш важливо виробити чітку спільну позицію всередині України. Саме заради цього було створено парламентську Тимчасову спеціальну комісію. І до того, як учасники комісії, створення якої підтримали фракції ЄС, Слуга народу та Батьківщина, вироблять спільне бачення та позицію, виходити на перемовини із Путіним – небезпечно.

Жодному політичному лідеру не вдалося подолати Путіна у перемовинах. Наївно сподіватися, що це вдасться зробити людині, яка при владі та в політиці знаходиться менше, ніж півроку. Це не має звучати як образа на адресу президента, сьогодні весь світ не знає, як протидіяти Путіну, навіть найсильніші лідери найсильніших країн. Саме тому вкрай важливо працювати з усіма лідерами демократичних країн, щоб спільно виробити стратегію протидії Росії. Але на сьогодні, на жаль, ми не до кінця розуміємо позицію президента з приводу того, як ця мережа підтримки України у світі буде вибудовуватись.

Останні два тижні окремі представники партії Слуга народу більше шукали ворогів всередині країни, ніж назовні. Це хибна стратегія. Всередині має бути абсолютна єдність щодо протидії російській агресії. Це те, чого найбільше боїться Путін. І це те, що ми маємо робити.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube