Фестивальні хіти доволі складно дістаються українського прокату. Навіть перемога в Каннах чи Венеції не гарантує того, що ми побачимо стрічку в кінотеатрах. 

Наприклад, торішній володар "Золотої пальмової гілки" "Крамничні злодюжки" був показаний лише в рамках Одеського міжнародного кінофестивалю.

3-й "Київський тиждень критики", який пройде з 24 по 30 жовтня, трошки виправляє цю ситуацію. Тут можна буде подивитися фестивальні хіти Канн і Венеції та побачити претендента на "Оскар" від України. А ще переглянути класичні американські стрічки, які досі впливають на сучасний Голлівуд. Всі показані фільми представлятимуть кінокритики й українські режисери.

Розповідаємо про 7 фільмів фестивалю, вартих вашої уваги, пише Алекс Малишенко у своїй статті спеціально для УП. Життя.

Міжнародна програма

1. "Маяк" / The Lighthouse (режисер – Роберт Еггерс). XIX століття. Роберт Паттінсон і Віллем Дефо приймають зміну доглядачів маяку. З цього починається авторський горор Роберта Еггерса, про який заговорив увесь Каннський кінофестиваль.

Еггерс вже не вперше звертається до американської минувшини часів оповідань класиків Натаніеля Готорна й Амброза Бірса. У своєму дебюті "Відьма" він зображав життя пуритан Нової Англії в 1630 році. Тоді він відтворив мову та побутові прикмети історичного періоду. Цього разу Еггерс заходить трішки далі, відправляючи в "подорож у часі" ще й естетику.

У "Маяка" є шанси додати до критичного визнання ще й декілька номінацій на "Оскар". Але це не точно: номінанти стануть відомими аж у січні.

Читайте також: Українська література на Франкфуртському книжковому ярмарку 2019

2. "Пофарбоване пташеня"/Nabarvené ptáče (режисер – Вацлав Маргоул). "Пофарбоване пташеня" доволі складно рекомендувати до перегляду. З одного боку, це українська копродукція та чеський висуванець на здобуття премії "Оскар" із зірковим складом (Стеллан Скашгорд і Гарві Кейтель у касті). Водночас це дуже жорстока стрічка про війну.

Головний герой – єврейський хлопчик, який блукає Східною Європою в часи Другої світової та стає свідком справжнього пекла на землі.

Цю нехитру сюжетну схему вигадав ще автор літературного першоджерела – Єжи Косинський. Він же всіх запевнив, що як мінімум половину з описаного пережив на власному досвіді (що, найімовірніше, було неправдою).

"Пофарбоване пташеня" встиг зазнати сумнівної слави у Венеції: з фільму масово тікали глядачі. Тому, перш ніж піти на це кіно, впевніться, що справді готові до того, що побачите на екрані.

3. "Примарні тропіки"/Ghost Tropic (режисер – Бас Девос). "Примарні тропіки" – це чиста кінематографічна поезія, одна з тих стрічок, про які розповідають лише втаємниченим або близьким.

За сюжетом жінка-мігрантка засинає в останньому метро і прокидається на кінцевій. Тепер її чекає довга подорож додому нічним містом. Через цю одіссею Бас Девос рефлексує над різними аспектами ідентичності, торкаючись їх побіжно, але помітно для глядача.

Дещо подібне ми вже бачили в "Патерсоні" Джима Джармуша. Американський режисер тоді римував поезію з магією, створивши поему про маленьких людей і непомітні речі.

Українська програма

1. "Додому" (режисер – Наріман Алієв). "Додому" – наше все. Стрічка отримала прем’єру на Каннському кінофестивалі та представлятиме Україну на "Оскарі". Тому прийти й переглянути її у представленні режисера – майже справа честі.

"Додому" розповідає історію кримського татарина Мустафи, у якого в АТО загинув старший син. Він вирішує поховати первістка у Криму за мусульманськими традиціями та вирушає у тривалу подорож разом зі своїм молодшим сином.

До речі, на фестивалі крім самої стрічки ви зможете побачити фільми-референси, якими надихався режисер. Це "Відчуження" Нурі Більге Джейлана й "Бич Божий" Олега Фіалко.

2. "Мої думки тихі" (режисер – Антоніо Лукіч). Найпопулярніший жанр українського кіно – комедії. Саме вони б’ють касові рекорди та збирають сотні тисяч глядачів. Але досі були лише несміливі кроки з території масової комедії до авторської.

"Мої думки тихі" може похвалитися самобутнім поглядом на кумедне. За сюжетом молодий звукорежисер Вадим отримує фріланс усього свого життя: якщо він запише звук крижня метушливого, то зможе перебратися до Канади. Тож він вирушає в дорогу з найгіршим із можливих супутником – власною мамою.

Фільми, якими надихався Антоніо Лукіч, теж будуть показані. Це "Довгі проводи" Кіри Муратової та "Паперовий місяць" Пітера Богдановіча – одного з класиків епохи Нового Голлівуду.

Новий Голлівуд

1. "Безтурботний їздець"/Easy Rider (режисер – Денніс Гоппер). "Безтурботний їздець" – це один із наріжних каменів сучасного американського кіно.

Стрічка стала емблематичною для всього Нового Голлівуду, довівши, що кіно "старого зразка" вже не актуальне. На часі – молоді, вільні та дикі фільми, які знімаються за правилами, далекими від уявлень студійних продюсерів.

"Безтурботний їздець" – це вестерн навпаки. Ковбої минулого їхали на захід у пошуках американської мрії, за яку доводилося воювати не лише з природою, а й із корінним населенням і бандитами.

Читайте також: Чому всім нам варто подивитися "Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго"

Герої стрічки Денніса Гоппера їдуть у зворотному напрямку – на схід. Сучасні ковбої шукають свободи і, як і їхні попередники, доволі скоро зустрічаються з небезпекою, яка чатує на вільних людей.

2. "Довге прощання"/The Long Goodbye (режисер – Роберт Альтман). "Довге прощання" розстається з популярним у 40-х роках нуаром. Альтман дегероїзує фігуру приватного детектива Марлоу (і це дуже обурило тогочасну критику!), а його оператор Вілмош Жигмонд створює яскраву, не притаманну жанру картинку. Ба більше, заради досягнутого ефекту Жигмонд ризикував зіпсувати плівку, на яку був відзнятий фільм.

Нуар під таким кутом зору міг створити лише Роберт Альтман, який протягом усієї своєї творчості порушував канони жанрів. Адже він міг собі це дозволити: став єдиним американським режисером, який володів головними нагородами Канн, Венеції та Берлінале.

А ще він класик, яким надихався та в якого трошки переймав бачення Пол Томас Андерсон.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube