Читаю зараз знамениту книжку-розмову Адама Міхніка, Юзефа Тішнера та Яцека Жаковського "Між паном і панотцем". І наштовхнувся на дискусію, яку вели між собою польські інтелектуали в середині 1970-х: якою має бути Польща, щоб вивільнитися від тиску Москви й не розгнівати її водночас? "Фінляндизація" або ж "швейцарізація"?

Читайте також: Інстинкт кріпака знову штовхає нас у пастку: дійові особи й помилки – ті ж самі

Все це було – як довела історія – цілковитою ілюзією. Польща стала Польщею тільки тоді, коли імперія зруйнувалася. І сучасної України це стосується повною мірою. Не буде ніякого компромісу, ніякого нейтралітету, ніяких "домовленостей посередині", про які мріє недосвідчений президент.

Читайте також: Зеленський і далі робить не те: мав би пояснити, як досягатиме миру без капітуляції

Україна стане Україною тільки якщо відіб’ється від Росії – або ж дочекається її краху або модернізації. Поляки чекали на це кілька важких десятиріч.

І нам тепер доведеться почекати.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube