Сподіваюся, ви не мали ілюзій, що на конкурсах на найвищі державні посади перемагають найбільш гідні й ефективні кандидати? Звісно, бувають приємні винятки. Але в цілому після того, як "слуги" "зробили" всіх разом і настав кінець епохи гідності, конкурсною процедурою все більше послуговуються як ширмою для протягування своїх людей і провалу тих, хто не догодив "керівній і спрямувальній" партії.

Про партію – не образно, а буквально. Нова влада змінила не лише правила призначення на держслужбу, але і склад Комісії вищого корпусу державної служби. Як Ви думаєте, наскільки неупередженою є нова комісія із п'ятьох членів, більшість із яких представляє парламент, уряд і Банкову, а одним є особисто голова партії "Слуга народу" Олександр Корнієнко? Правда ж, у таких членів комісії аж ніяк нема конфлікту інтересів?

Читайте також: Ситуація з вибором голови Держкіно спровокувала КіноМайдан

І навіть ті, хто подолав сито цієї партійно-державної комісії, проходять персональну співбесіду із Зеленським, який за Конституцією не має жодного стосунку до їхнього призначення. І лише потім уряд призначає "правильного" кандидата.

Ця схема не має нічого спільного з ідеями позапартійної державної служби, заради якої начебто і проводять конкурсний відбір, а не просто політичні призначення.

Імітація конкурсу в більшості випадків дозволяє владі невимушено вирулювати на "правильні" результати. Але бувають збої, і тоді вони діють грубо й нахабно, як 21 листопада, в День Гідності та Свободи (правда, символічно?).

Отже, позавчора комісія Вищого корпусу державної служби оголосила, що єдина фіналістка конкурсу на посаду голови Держкіно Юлія Сінькевич не пройшла співбесіду. Ну, не може ж і справді очолювати Держкіно людина, яка не має стосунку до "Сватів" чи "95 кварталу".

Читайте також: Реванш попси: культурна планка опускається до рівня плінтуса

Це рішення вже спричинило скандал у кінематографічній спільноті. І це добре. Навіть якщо не вдасться припинити цей ганебний цирк, суспільство має принаймні знати, що насправді відбувається. Тим паче на черзі – призначення керівника Українського інституту національної пам'яті.

Влада спочатку добилася відставки Пилипа Іллєнка й Володимира В'ятровича, які досягли справжнього прориву й високо підняли планку розвитку українського кіно та політики пам'яті відповідно. І ці відставки вже самі по собі свідчили, що цій владі не потрібна якісна українська політка. І вона зробить усе, щоб ці й інші інституції не отримали гідних наступників. Навіть якщо треба буде діяти так грубо, як у випадку з Юлією Сінькевич.

Але Зеленський і Ко мають розуміти, що їхні "перемоги", зокрема й кадрові, будуть пірровими. Бо лише згуртують активних людей, які і є рушіями змін, і пришвидшать кінець нинішнього режиму.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube