Юлія Сінькевич

21 листопада 2013 року не простий день в історії України. Шоста річниця Майдану. Події, після якої наша держава змінилась на завжди. 21 листопада 2019 року вже окреслюють КіноМайданом. Це день, після якого кіноіндустрія чи стане сильнішою та об'єднаною, чи ми проґавимо всі надбання галузі.

На початку тижня єдиним кандидатом на посаду голови Держкіно залишилась Юлія Сінькевич. Представники кіноіндустрії раділи як діти. Адже на думку більшості (це і моя власна думка) Сінькевич саме та людина, яка і відповідає критеріям нового голови й буде чесною та справедливою у своїй роботі, пише Анна Паленчук у блозі для УП.Життя.

Юлія Сінькевич не представник якихось політичних партій та активно не сповідає принципи нової команди, яка близька до президента. Вона просто кінопрофесіонал, який впродовж вже десятиліття активно та успішно працює в області українського кіно, очолює найвпливовіший та престижний Одеський кінофестиваль, який став меккою для українських та іноземних кінопрофесіоналів.

Читайте також: Що має бути у портфелі майбутнього голови Держкіно

Що ж тут такого, Юля повірила у свої сили, пішла на конкурс, зрозуміла, що час рости. Її активно підтримувала культурна спільнота. Вона пройшла три етапи, залишилась єдиною кандидатурою. Тут, як в Голлівудських фільмах, напрошується happy end.

Але ми живемо в Україні. Тут таких простих сценаріїв апріорі не може бути. Тут не можна ніколи розслаблятися, адже процеси боротьби тривають. І це вже не боротьба за національну ідентичність. Це боротьба за справедливість та майбутнє кіно галузі.

Мене особисто ображає ситуація навколо конкурсу на посаду голови Держкіно. Оскільки напрошується логічне запитання – що це, не конкурс, а фарс? І що буде тепер? Новий конкурс? Хто піде на нього і хто може бути компетентніший на цій посаді?

Але кіноіндустрія вирішила розв'язувати питання по-своєму. Вже активно підписується лист на підтримку Юлії Сінькевич та організовується пікет, куди безперечно прийдуть кіношники. Це КіноМайдан.

Читайте також: Єдина кандидатка на посаду очільниці Держкіно не пройшла останню співбесіду

Культурним діячам нашої країни вже пора писати тьюторіал про те, як боротися, щоб бути почутими.

Нещодавно культурні активісти відстояли Олександра Ройтбурда на посаді директора Одеського національного художнього музею. В Одесі була акція на його підтримку, яка зібрала більше кількох тисяч людей.

Ройтбурд продовжує ефективно перетворювати Одеський музей в бренд. І я впевнена, що ніхто про це не пошкодує. Адже коли публічна людина приходе на такі важливі державні посади, вона намагається керувати ефективно, а не робити так, як комусь хочеться. Адже є що втрачати, окрім посади, можна позбутися своєї репутації. 

Так і с конкурсом на посаду голови Держкіно. Просто розвалися на дивані й чекати, що буде, точно не вийде. Треба боротися. Адже влада сама говорила про те, що буде дослухатися народ. От кінематографічний народ і скаже своє слово. І скаже активно, в чому ніхто не сумнівається. І ніяких фарсів та лівих конкурсів точно ніхто з боку громадськості не допустить. 

КіноМайдан так КіноМайдан.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube