Постер до фільму "Ціна правди"

Мабуть, що для історії існування України нема жахливішого розділу, аніж страшні події, влаштовані керівництвом Радянського союзу в 1932-1933 роках. Тоді більш як 10 мільйонів українців загинуло від голоду.

Прикро, що до цього часу не було створено жодного вартісного художнього фільму, який зміг би про цей страшний період української історії. Та ось з'явився "Mr. Jones" англійсько-польсько-української копродукції, пише Богдан Панкрухін для YABL.

Чи вдалося йому розповісти про Голодомор достовірно та чесно?

Стрічка польської режисерки Агнешки Голланд, яка в українському прокаті отримала трохи пафосну не в кращому сенсі цього слова назву "Ціна правди" розповідає про відомого валлійського журналіста Ґарета Джонса. Він вже встиг взяти інтерв'ю в Адольфа Гітлера та збирався зробити матеріал зі Сталіним. Для цього Ґарет вирушає до Москви і знайомиться з американським журналістом Вальтером Дюранті. Вальтер своїми пропагандистськими матеріалами висловлює певну приязнь до сталінізму. Ґарет дізнається про Голодомор в Україні і вирішує потайки вирушити туди потягом, щоб у всьому розібратися та зробити максимально чесний матеріал та допоможе викрити злочини Сталіна проти українців.

Створити такий історичний трилер – потенційно дуже потужна ідея. Адже про українську трагедію мало хто знає у світі, в той час як привиди цих жахаючих подій продовжують нас переслідувати. Історія сміливого вчинку Ґарета Джонса викликає неабияке захоплення та чудово підходить для того, аби поєднати її з Голодомором в кіно. Та чи виправдив фільм свій потенціал? 

Читайте також: Тривожні симптоми, які прикро вразили на церемонії вшанування пам'яті жертв голодоморів

Без усілякого сумніву, за багатьма параметрами "Містер Джонс" виконаний дуже грамотно. Авторка стрічки продемонструвала документальну точність та "погралась" із художніми образами. Від початку нас повільно знайомлять з головним героєм, щоб ми встигли звикнути до нього та полюбити, перш ніж заглиблюватись в основні події в Україні. І тут, варто зазначити, хоч трохи і ідеалістично вилизаний, але все ж таки сильний образ сміливого журналіста спрацьовує. За Ґарета справді переживаєш, хочеш, щоб у нього все вийшло та бажаєш йому повернутись додому живим та здоровим. Англійський актор Джеймс Нортон може здатися надто handsome для цієї ролі, але у акторському плані підходить він для неї просто ідеально. Нортон все повністю та чесно відіграє, до нього не залишається жодних питань. Проблема полягає лише в тому, що після перегляду тобі все ж більше запам'ятовується антагоніст Дюранті, роль якого так блискуче виконав Пітер Скарсгаард. І це було б нічого, якби ми дивились супергеройське кіно, але у випадку з Джонсом, все ж краще загострити увагу на головному герої, а не на тому, хто виправдовував вчинки та політику Радянського союзу. 

Пітер Скарсгаард у ролі Дюранті

Що стосується Ванеси Кірбі та її героїні Ади Брукс, то її персонаж вийшов аж надто шаблонним. Таких героїнь ви можете побачити у безлічі схожих за структурою стрічок.  Знаєте, коли персонаж спочатку наче б то з ворогом, але насправді в неї болить душа через вчинки свого керівництва і вона вирішує потайки допомогти головному герою. Що знову ж таки, не є великою проблемою, але заважає відчуттю реальної історії, бо одразу прокидається реакція під назвою: "Я десь це вже бачив". 

Що стосується демонстрації радянського союзу і тих самих подій в Україні 1932-1933 роках – в цьому плані Агнєшка Голланд дуже добре попрацювала. Коли головний герой потрапляє в Україну, то в тебе складається враження, наче перед тобою не історичний фільм, а якийсь моторошний горор, сюжет якого, здавалося б, не можливо зустріти в реальності. Але, як то кажуть, інколи життя страшніше, ніж кіно – саме це ти дуже добре розумієш під час перегляду "Містера Джонса". Чого варта сцена, коли Ґарет зустрічає в лісі голодних дітей, які співають "оду" Сталіну! Лише невимовний біль при перегляді...

Операторська робота хоч і не "зіркова", та все одно якісна, чітка щодо композиції та побудови кадру, а, головне – створює напруження там, де це потрібно. 

Читайте також: "Ціна правди": те, що з нами відбувається – це продовження Голодомору іншими методами

І ось ти дивишся фільм: все на своєму місці, все працює, але здається, що трохи не дотягнули до того рівня, на якому все могло би бути. Наче ти приготував вирішив приготувати смачну страву, всі компоненти додав у правильному порядку та пропорціях, але солі додати забув. Тому "страва" від Агнєшки наче й вдалася, але от смаку їй бракує. 

Агнєшка Голланд та Джеймс Нортон під час зйомок фільму

Та, що би ми не говорили, "Містер Джонс" або ж "Ціна правди" – той фільм, який в жодному разі не можна пропускати. Це – наша з вами історія, яка давно (як і Чорнобиль) заслуговувала на світове визнання. Саме тому треба йти і дивитись. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube