Ольга Василевська-Смаглюк, автор фото – Олександр Сенько

Депутат від "Слуги Народу" і журналіст зі стажем Ольга Василевська-Смаглюк заявила в прямому ефірі, що у нас: "забагато свободи слова" і "треба її трошки прикрутити". Бо вона, вочевидь, "заважає повазі до інституту президентства".

Розумієте в чому справа, друзі...

В українців ні на історичному, ні на генетичному рівні немає поваги до влади, та до представників держави загалом.

Державу ми історично сприймаємо, як щось чуже, насаджене, загарбницьке, а владу – зневажаємо, як щось тимчасове, що говорить нам – вільним козакам – що робити.

Повагу до статусу і депутата, і Президента, і будь-кого – треба ще заслужити.

Я це усвідомила достатньо швидко.

І на жаль, давайте відверто: мало хто в Україні своїми діями та своєю професією, якою він заробляв на життя, так принижував повагу до інституту Президента і політиків загалом, як сам Зеленський у своїх шоу 95-ого кварталу.

Це не добре і не погано, це просто констатація факту.

Читайте також: Три батоги для "посередників": Зеленський і Ко збираються зачистити медіапростір

Повага до політиків або інституцій – тепер може лише виборюватися конкретними вчинками, діями, рішеннями цих політиків, і так званою поведінкою "рольових моделей" у суспільстві.

А над цим владі ще довго і важко працювати.

Коли Президент через пів року дозволяє собі жарти рівня і тону як раз "95 Кварталу" в офіційних постах про фігури інших політиків, це не дуже сприяє повазі до інституту Президентства.

А, скоріше, навпаки, опускає планку дискусій по відношенні й до нього, і до інших.

І про свободу слова. Рівень свободи слова – прямо пропорційний рівню культури людини.

Тому, я ніколи й не коментувала ні тупі розмови Федини та її подружки, оскільки й не коментувала ролики Петра Олексійовича на виборах, де вантажівка збиває Зеленського (ви ж не забули?), ні інші образи/погрози до мене та колишніх колег-єврооптимістів у парламенті.

Тому, що рівень свободи слова для кожної людини свій і він прямо пропорційний рівню її внутрішньої культури.

Ну і ще трохи впливає загальна культура у суспільстві.

Тут ми знову повертаємося до рольових моделей в політиці та країні.

А от намагання обмежити, "прикрутити" свободу слова – за останні 30 років в українців – завершувалися Майданами.

Тому я спокійна.

Читайте також: Тимошенко дала "слугам народу" дружню пораду після заяви Василевської-Смаглюк про необхідність "приглушити" свободу слова

Свобода – є нашою національною ідеєю ще з часів вільних козаків, коли гетьмана обирали, ображали, любили до обрання, і одразу ненавиділи після, і міняли як рукавички, якщо ці гетьмани не виборювали у козаків повагу в першу чергу до себе, а не до інституції.

Є над чим задуматися.

Жодні закони з обмеження свободи слова блогерів, телевізійного простору та ЗМІ в Україні – точно не відбудуться, не будуть прийняті та не приживуться, навіть якщо будуть.

Згадайте лише закони 16 січня 2014 року.

Тут я впевнена, що жодні такі ініціативи ані Президента, ані його команди – не пройдуть.

Питання, навіщо такі ініціативи виносити та ще більше створювати собі ж проблем. Граблі – очевидно, теж наш національний спорт.

Краще заслуговуйте повагу своїми діями та не шукайте собі нових ворогів.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube