Вкрай рідко викладаю тут своє театральне дозвілля, бо це моє приватне життя. Але вже давно збиралась написати свої спостереження за українським театром.

Від утробного стану, тобто все своє життя, я ходжу в театр, але до війни ще й не пропускала гастролі московських і пітерських театрів. Хто був, той розуміє їх рівень. Наші театри були чудові, але доволі консервативні на їх тлі, маю на увазі не акторську школу – вона прекрасна, а репертуар і режисуру. Новій крові у нашому театральному середовищі пробитись було вкрай складно, хоча поодинокі приклади, безумовно, є.

Читайте також: Ідея виробляти менше фільмів, щоб вони стали якіснішими і відповідно мали більше глядачів стара і провальна

Але 2014 рік змінив дуже багато. З'являються нові театри та театральні напрями, нові вистави, з'явилось багато антреприз, чудове акторське середовище поповнилось талановитою молоддю. І що цікаво, останні 5 років купувати білети на вистави українських театрів треба не пізніше ніж за місяць, бо їх дуже швидко розкупають. От так само, як українська музика зробила неймовірний стрибок, те саме відбулось і з театром.

Читайте також: Велика й різноманітна: українська література не має чітких кордонів

P.S. Єдине, над чим час не має влади, це театральні буфети)))) Це реальна машина часу у радянські 70ті. Мені іноді здається, що вони навмисно зберігають данину радянщині, бо тільки цим я можу пояснити повне ігнорування сучасних продуктів харчування і культури сервісу.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube