Катерина Толстая. Світлина BBC Україна

Нарешті склав присягу народного депутата Володимир В'ятрович. Один із тих небагатьох, щодо кого не сумніваєшся: для нього це справді Присяга.

Й от що подумалось. Днями, у зв'язку з 80-літтям нападу СРСР на Фінляндію, ЗМІ повідомляли про останнього відомого живого ветерана тої війни з радянського боку – точніше, ветеранку, бо це виявилася жінка, і до того ж українка, живе в Києві – мобілізували дівчинку в 1939-му зразу після фельдшерського училища.

І виплив на яв приголомшливий факт: виявляється, ветеранську "пільгову" пенсію бабця, що весь свій довгий вік промучилася з пораненнями й контузіями, вперше змогла оформити щойно після 2015 року – завдяки закону про декомунізацію (!). Щойно цей закон уперше зробив ту її війну юридично "видимою" Українській Державі – як частину Другої світової.

Читайте також: Декомунізація та людина. Три історії, що демонструють, як це важливо

А доти Катерині Прохорівні було "не положено": борцям "против националистических банд на Западной Украине до 1954 г." – було положено (ті прирівнювалися до ветеранів "Вєлікой Отєчєствєнной"), а Катерині Прохорівні з її "фінськими" ранами – ні, не положено було, пішла на фіґ...

Й от ця жінка дожила, у сто літ, – до "людської пенсії". Остання з могікан – із величезної, не обліченої і вже невидимої для нас армії – всіх тих, хто не дожив.

Щось у цьому, далебі, є моторошнувате. Щось від античної трагедії, чого ми в інформаційну добу вже не вміємо помічати. Як у східних казках: убий всіх, лиши тільки одного, щоб доніс звістку про полеглих.

Читайте також: Парламент приватизували ті, для кого декомунізація така ж катастрофа, як для Путіна розпад СРСР – нардепка

(Господи, – думаєш, голову схопивши в руки, – та ради цієї одної бабці... Стид який, Господи, чверть століття ветеранам платили "по московському сертифікату", скільки люду прирекли на злиденну старість тупо з боягузтва, із рабського страху щось міняти, розмазавши відповідальність тонким шаром лайна по всіх нас, по цілому суспільству, з дітьми й онуками, – і якою ж метафізичною гиддю й випортком вертухайської пайки треба бути, щоби сміти ще роззявляти писок і щось гавкати на В'ятровича за "його" декомунізацію, замість мовчки присоромлено схилити голову перед пам'яттю всіх, хто не дожив!..)

І ще багато чого можна додати. Але не хочеться.

Просто – спасибі за Катерину Прохорівну, пане Володю.

Тримайтеся, і дай Вам Боже сили.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube