Особисто я нічого нового не почув від жодного з лідерів. Меркель і Макрон були еквідістантними, Путін продовжував гнути лінію "настамнет", а от Зеленський, в контексті риторики (виключно в контексті риторики) мене приємно здивував. Вчиться. Це видно.

Путін наполягає на особливому статусі – Зеленський каже про непорушність Конституції. По питанню кордону не зійшлись – не дивно. Таки було винесено питання по газу, хоча я, у своєму коментарі для ЗМІ, перебуваючи на Банковій, казав, що не треба в "Нормандію" вмішувати економічні питання.

Як людині, яка на відміну від багатьох новоспечених борців з Порошенком, від самого початку була проти капітулятивного для України "Мінська" – мені було вкрай неприємно чути про "неухильність його виконання" від кожного з учасників "четвірки".

"Мінськ" – дно. І його виконання в тому вигляді, в якому його підписали 12.02.2015 – це і є капітуляція. Саме тому вважав і вважаю саме віче на Майдані 8.12. під проводом Порошенка – трагікомічним видовищем і, водночас, розумію чому на ньому не було Юлії Тимошенко – мудро.

Читайте також: "Зради не сталося, але зустріч ні про що": як соцмережі реагували на Нормандський саміт

Якщо повернутися до "Нормандії", то і там зрада є, а саме пункт комюніке, в якому Україна погоджується інкорпорувати сумнозвісну "формулу Штайнмаєра" в Закон про "особливий статус". Там не сказано, коли Україна це має зробити, проте підпис Зеленського під намірами є. І це хрєнь, яку ми, "воинствующее меньшинство" ніколи не дозволимо (згадуючи 31.08.2015).

Щодо протестів на Банковій. Зелені намагаються висміяти мою тезу про те, що відсутність здачі Національних інтересів "здесь и сейчас" це і заслуга Руху Опору Капітуляції та тих політичних партій та організацій, які стали реальним важелем впливу. Чому? Та тому що так правильно в демократичній європейський країні: підказувати і направляти владу, застерігати від необдуманих кроків відстоюючи виключно Національні інтереси.

Читайте також: Унікальна риса, яка робить Зеленського слабким та сильним одночасно

Підсумовуючи зазначу, що обмін полоненими, якщо він таки відбудеться до Нового року – це чудова новина в будь-якому разі, адже це повернення наших людей. Ну а з "формулою Штайнмаєра" – розберемось. Повертаючись до протестного руху – він тепер є, і всередині нього панує єдність та розуміння, що забезпечить його ефективність та не дозволить владі піти на цей антидержавний крок.

Коротше рухаємось далі. У зелеботів сьогодні тріумф, порохоботи вигадують відмазки та "багатокроківочки" для захисту "Мінська", а нам своє робити. Deep State є Deep State. Україна – понад усе. Готуємось до 12.12. Роботи непочатий край.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube