Коли в дев'яності почався так званий "процес Осло" (ізраїльсько-палестинське врегулювання), одна із перших речей, котру зробили терористи з ООП, яким дозволили повернутися з вигнання на спірні території та створити там місцеві органи влади, була зміна шкільних програм.

Традиційні йорданські курси навчання школярів замінили на спеціально створені палестинські, єдиною метою яких є формування ненависті до "сіоністського ворога". Згодом ще й ХАМАС додав елементи джихаду та шахідизму у виховання дітей, починаючи з дитсадка.

Читайте також: Російська логіка путінського підбріхувача: Лавров має миротворців ООН за "окупантів"

Урезультаті, маємо сьогодні цілі покоління молоді, які виросли на ґрунті такої зоологічної ненависті, що уявити собі мирне співіснування з ними просто неможливо. Для ілюстрації: ще навіть у дев'яномстих, після першої інтифади, маси ізраїльтян регулярно їздили в арабські міста на територіях (особливо по дешеві товари). Сьогодні це найпростіший рецепт самогубства.

Шкільні програми в ОРДЛО поки що поміняли не так принципово. Але, в цілому, населення там перебуває під продуманим і досконалим впливом російської пропаганди, його щоденно потужно накачують ненавистю до України й українського. Реінтеграція цих територій без тривалого процесу ментальної реабілітації мешканців неможлива.

Читайте також: Цей процес потребує уваги не менше, ніж харківський Зайцевої, інакше вони вб'ють нас усіх – Забужко

Враховуючи роботу російських спецслужб, зняття блокпостів і вільний доступ "на материк" жителів окупованих територій – такий потужний фактор дестабілізації ситуації, терору й розгулу криміналу, який неминуче стане троянським конем від росіян і поставить під загрозу саму державність.

Навіть без незаконних квазідержавних і військово-поліційних формувань, без федералізації чи автономізації, без амністії загарбникам (а від усього цього Путін відмовлятися не збирається) проведення виборів в ОРДЛО (нехай би й із передачею нам контролю за кордоном) є на цьому етапі екзистенційною небезпекою для України.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube